20.07.2018, 00:11
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
11:22 04.04.2018

Голова штабу Нацкорпусу Родіон Кудряшов в інтерв'ю виданню Новинарня: Те, що ми будуємо – це феномен

Інтерв’ю з футбольним “ультрасом”, який пройшов шлях від хулігана “Радіка” через командира розвідроти Азова до керівника виборчого штабу партії Національний корпус

Дніпрянин Родіон Кудряшов – нетиповий функціонер нетипової для України партії.
Колишній доброволець полку “Азов” і футбольний ультрас-хуліган, Радік (так його називали і на стадіоні, і в АТО у січні став керівником штабу “Національного корпусу”, переїхавши до Києва з посади голови дніпровського партосередку.

До війни він очолював одну із “фірм” (фанатських угруповань) “Дніпра” – “МіД”, “Молодость і дєрзость”. Зізнається, що пройшов через сотню “махачів”.

Потім були Революція Гідності волонтерство, війна, перший бій у складі Азова за звільнення Маріуполя. У лютому 2015-го Радік очолював розвідроту “нетипового” полку Нацгвардії під час вдалої операції в Широкиному – тоді піхота Азова знищила кілька російських танків та закріпилася на нових позиціях.

Зараз Кудряшов веде партію на вибори. Конкретно сьогодні – він один зі співорганізаторів “Маршу сили нації”, який проходить у Києві під гаслом “За українське майбутнє без олігархів!”. В акції під Кабміном, Радою й АП беруть участь “Нацкорпус”, ВО “Свобода”, “Правий сектор”, КУН, ОУН С14 та інші націоналістичні структури.

Родіон Кудряшов “Радік” – один із героїв проекту “Ультрас. Шлях до волі”.
Проект, що готується, включає ілюстровану книгу, фотовиставку та серію відеосюжетів, які розповідають про становлення руху українських футбольних ультрас починаючи з 1980-х років та змальовують героїчні історії конкретних хлопців – учасників війни з російським агресором.

“Робота на чолі партії перед виборами схожа на військовий формат управління штабом”

Родіоне, ми говоримо напередодні “Маршу сили нації” – вже не першого спільного заходу, який проводять разом Національний корпус , ВО “Свобода” і “Правий сектор”. Наскільки реальна участь цих партій у виборах до ВР єдиним списком?
– Вважаю, шанси йти блоком “Національного корпусу” з “ПС” та “Свободою” дуже великі, якщо законодавство до виборів дозволятиме блоки.

Наступні вибори президента – менш як за рік. Чи спроможуться націоналісти висунути єдиного кандидата?
– Моя думка, що на наступних виборах президента від націоналістичних організацій має бути тільки один представник. Інакше це буде поразкою для всіх націоналістів.

Ти очолив штаб партії в січні. Досить незвично бачити на функціонерській посаді футбольного ультраса, військового з “Азову”. У чому саме полягає робота керівника центрального штабу “Нацкорпусу”?
– Це досить непроста задача для мене як для керівника – не маючи жодного кабінетного досвіду, а тільки “польову” практику, доводиться вчитися по ходу, здобувати нові навички і знання.

Уся робота складається із вибудовування структури штабу та побудови політичного руху в цілому. Це дуже схоже на військовий формат управління штабом, але в партії замість бойових виходів – вуличні акції, замість стройової – лекції. Ну, а все інше просто таки дуже схоже – логістика, мотиваційна та ідейна підготовка лідерів громадської думки і активістів.

На сьогодні партія має всі передумови й повноваження для того, щоб балотуватися на виборах. Але, звісно є над чим працювати і розвиватись.
Загалом, те, що ми будуємо в “Національному корпусі” – це феномен: партія, яка діє, і це ви бачите щодня.

Фанатський “МіД” і його “кабінет міністрів”

Виглядає так, що “Нацкорпус” формується на базі руху футбольних ультрас. Для України це нова практика. Як воно – від “махачів” переходити до політичної боротьби? Що ти виніс із фанатської практики?
– Мені пощастило за весь час перебування на трибуні бути серед старшого покоління ультрас “Дніпра” бути серед старшого покоління – із “фірмами” “Рівер шаркс” та “Авангард”, які були одними серед найпотужніших в Україні, із “Рейдерс”. Згодом я очолив “МіД” – “Молодость і дєрзость”, і ця організація стала однією із найкращих в СНД.

Взагалі, в нас існує чітка ієрархія. Є так звана рада старійшин, до неї додалося кілька хлопців із молодіжного крила, в тому числі й я. Це наче “кабінет міністрів” (посміхається).
І протистояння з Росією для нас розпочалося задовго до війни. Ми щороку проводили по кілька “махачів” із фанатами “Кубані”, “Локомотива”, “Ростова”. Просто домовлялися і зустрічалися для бою. Таким чином перевіряли міцність нашої організації. Загартовувались і фізично, і духовно.

Усі, мабуть, пам’ятають, наскільки запеклою була “війна” ультрас “Дніпра” і харківського “Металіста”. Але з початку російської агресії ми по всій Україні домовилися про фанатське перемир’я, відсунули особисті моменти на другий план. І вже в березні 2014-го виїхали в Харків разом битися проти сепаратистів, які хотіли зірвати наш марш. Тоді саме фанати показали, що Україна – єдина, а над Харковом буде український, а не російський прапор.

Загроза сепаратизму тоді висіла і над Дніпром.
– Так, і ми почали діяти. Спершу на Майдані, потім возили волонтерську допомогу армії під Слов’янськ. Потім – пішли в батальйон “Азов”, який лише формувався…
Ми ж завжди себе позиціонували як чоловіче братство воїнів, сидіти вдома вже не могли. І це нормальна позиція кожного чоловіка, який має захищати свій дім.

Скільки ультрас “Дніпра” пішли в АТО
– Думаю, лише в добровольчі батальйони – до півсотні.

Перетиналися на війні з колишніми ворогами з інших клубів? Маю на увазі українські?
– Звичайно. Десь на початку війни навіть не вітались. Але згодом допомагали і на бойових завданнях прикривали спини, у побуті підтримували сухпаєм, банкою тушонки…

З голою шашкою й “обезбашеністю”

А в плані бойових дій – які найяскравіші спогади ти для себе виніс? Зі взяття “Азовом” Маріуполя, Широкиного?
– Нас як молодих солдатів переповнювало відчуття обов’язку, віра в наші сили, у те, що за нами правда. Завдяки нашому ентузіазму та “обезбашеності” ми вибили з міста [Маріуполя] сепаратистів. не було якихось геніальних тактичних маневрів – це був просто вольовий натиск Азова , який змусив “сепарів” тікати.
У лютому 2015-го я був командиром розвідроти. Місяць ми проводили розвідку на цій ділянці під Маріуполем, в тому числі вглиб ворожої території на 5-10 кілометрів. Планували завдати головний удар по Комінтерновому зі сторони Піщевика й Павлополя, щоб відтягнути сили росіян від Дебальцевського плацдарму, де формувався котел. Із 10 по 16 лютого силами піхоти й піхотної артилерії Азова за два світлових дні захопили напрямок від Павлополя до Широкиного, що армія не могла зробити за кілька місяців.

Ми відбили цю буферну зону. З “голою шашкою” заїжджали в населені пункти, де могли нарватися на засідку. І витримали в Широкиному артилерійські й танкові атаки росіян.

Як тебе змінила війна?
– Я став більш дисциплінованим, почав дивитись на речі під іншим кутом. Раніше я був звичайною молодою людиною, яка жила у своєму світі без політики і не вникала в ситуацію в країні в принципі. Все змінилося під час Революції гідності. На війні прийшло ще більше освідомлення. З огляду на цей досвід з віком я почав цінувати те, що відбувається навколо. Зокрема я почав цінувати Батьківщину. І зараз у мене є маленький шанс зберегти цю країну, щоб мої діти мали можливість побудувати тут щось краще.

Пішов з війни, коли полк “Азов” перетворили на “охоронців третьої лінії”

Родіоне, з початку року полк “Азов” втратив кількох бійців на фронті. Зокрема відомого снайпера Баррета. Це говорить про те, що війна досі не завершена. Чому ти пішов з передової?
– На війну я пішов добровольцем, ще коли не було батальйону “Азов”, а присягу перед відправкою на схід приймали “чорні чоловічки”. Улітку 2015 року ми сіли за один стіл із командирами Азова і зрозуміли, що в секторі М наш полк перетворився на звичайних охоронців. В тому числі це сталося і через Мінські домовленості. Нас відсунули на третю лінію оборони, нам не давали вести активні бойові дії, звільняти наші території.

Тобто вам фактично запропонували скласти зброю?
Нас поставили в такі рамки, в яких ми не могли розвиватися далі. Зрозумійте, всі успішні операції Азова в Маріуполя, Мар’їнці, Широкиному – це не заслуга міністрів оборони чи МВС. Це перш за все результат згуртованої роботи мотивованих добровольців.
На тлі цієї ситуації ми зрозуміли: якщо ми дійсно опинились на війні з ідеологічних міркувань і хочемо будувати та звільняти цю країну – нам треба займатися, на жаль, і цивільно-політичними проектами. Потрібно розповідати про нас, про нашу ідеологію. Найважливіше доносити людям, що ми не просто військові – ми перш за все цілеспрямовані та ідейні люди. Тому спершу ми створили потужну громадську організацію ( Цивільний корпус “Азов” – “Н”), а тепер маємо і політичну партію Національний корпус . І політичний вектор задаємо ми, партійні функціонери, які пройшли разом бойовий шлях з весни 2014 року.

“Нацкорпус” і “Азов” дуже схожі за ідеологією”

Полк “Азов” перебуває в підпорядкуванні Нацгвардії. Чи знайомий ти особисто з міністром МВС Арсеном Аваковим та чи має він вплив на Національний корпус ?
– Особисто я Арсена Авакова бачив лише одного разу, коли він нагороджував мене як добровольця Азова нагородною зброєю. З ідеологічної точки зору мені не зовсім подобається, що саме він мене нагороджував як людина. Але мені подобається, що мене нагороджував міністр внутрішніх справ. Як статусна особа нашої держави. Це приємно, що мої дії на фронті були відзначені вищим керівництвом країни.

Але чи керівництво МВС спрямовує політику “Нацкорпусу”? Про його зв’язок із цим проектом багато говорять. Національний корпус – “Азов” – Нацгвардія – МВС.
– На партію ніякого впливу керівництво МВС не має. За законом жодна політична партія не має права мати під боком збройне формування. Не секрет, що Національний корпус сформований з колишніх добровольців Азова , але сам полк, як підрозділ Нацгвардії, не має жодного стосунку до нас. Це цілком окремі структури. Хоча й дуже схожі за ідеологією. Ми відстоюємо українські цінності, суверенітет України.

Спершу лідер вашої партії Андрій Білецький відхрещувався і від “Національних дружин”. Який ваш вплив них, схема підпорядкування?
– “Національні дружини” – це громадська організація, яка ідейно схожа з нашою партією. Її очолює колишній командир полку “Азов” Ігор Михайленко. Зараз це формування резервістів Азова , а також звичайних людей, які не байдужі до того, що відбувається навколо. Зокрема до проблеми з криміналом на вулиці, до неефективності підрозділів МВС.
Впливу на “дружинників” ми як політичні функціонери не маємо. Але знаходимось у тісному контакті з їхнім керівництвом.

У “Нацдружин” немає зброї. Поки що

На ФБ-сторінці “Нацдружин” зазначається, що “дружинники” стануть кістяком оборони країни під час відкритої агресії Росії, що ЗСУ буде не достатньо, тож територіальна оборона здійснюватиметься зусиллями “Нацдружин”. Чи не надто сміливі твердження як для громадської організації?
– Ми робимо те, що обіцяє нам влада з 2014 року. Нам обіцяють побудувати армію резервістів ЗСУ і МВС, які у випадку повномасштабного наступу на нашу країну будуть її захищати. Та впродовж цього часу не створено жодного дієвого підрозділу резервістів. Користуючись всіма можливими легальними методами, ми створюємо громадську організацію з ідейних людей. У майбутньому вони можуть підставити плече армії, укомплектувати, за потреби, військо. Поки що в них немає ніякої зброї, але як тільки це буде громадянське формування – хлопці за статутом матимуть певні засоби.

І в проекції ми хочемо створити формування резервістів у кожній області. Це те, що обіцяла створити влада ще в 2014 році, та, на жаль, цим зараз займаємось ми, добровольці, які збирають навколо себе ідейних людей.

Після маршу “Нацдружин” у центрі Києва в січні інші люди почали побоюватися цих “ідейних людей”, які фактично діють паралельно з офіційними силовими структурами…
– Та зараз в Україні купа активістів ходить на різні акції у військовій формі, і це ні в кого не викликає запитань. Але чомусь багатьох здивувала однакова уніформа “Нацдружин” під час маршу на Хрещатику. То в мене питання: нам треба незрозумілі активісті, які об’єднуються лише навколо якогось лідера, чи нам потрібен порядок, красиві ідеологічно підковані люди, які мають ціль у житті та досягають їх за допомогою легальних інструментів під прапором громадської організації чи формування?

“Нацдружини” дублюватимуть функції поліції?
– Ні, ми хочемо сформувати резервіську організацію, яка зможе реагувати на гострі моменти в нашій країні.
От, для прикладу, ситуації під час вибухів складів в Балаклії та Калинівці. Що ми маємо? Силовики виявились не готовими. Але представники громадської організації швидко відреагували на проблеми цивільних поблизу. Про це не показують по телевізору. Але підіть спитайте людей у Калинівці, хто їм допоміг? Поліцейський, Нацгвардія чи міністр МВС? Це зробили громадські організації по типу “Цивільного корпусу”.

У нас вже сотні звернень на телефони “Нацдружин” за допомогою, коли, наприклад, поліція не реагує на незаконне будівництво або “тітушки” погрожують місцевим мешканцям.
У Дніпрі під час аномального снігопаду наші активісти разом із МНСниками ходили вулицями та допомагали людям вибратися із завалів, чистили дороги. Ще одне завдання “Нацдружин” – показати людям, що вони не самі в своїй біді.

Але ось на сторінці “Нацдружин” у ФБ агресивний заклик – “Час брати до рук зброю”. Очевидно не для того, щоб чистити сніг.
– У даному контексті не йдеться про зброю як таку. Це заклик організовуватися і ставати в ряди “Нацдружин”. Громадська організація за законом не має права на оформлення зброї.

“Напад на АТЕК – залякування з Банкової”

Що саме відбулося 23 березня на заводі АТЕК який є базою афілійованих із “Нацкорпусом” структур, і якими є наслідки приходу силовиків до цих приміщень? Наскільки в цьому питанні є політичний, а наскільки – правовий вимір?

– Щодо спроби захоплення нашого приміщення на території колишнього заводу АТЕК то це взагалі смішно. Зараз я розповім, як це було.
Вранці близько 7:30 ранку зсередини мені надійшов дзвінок: “Добрий ранок, у нас НП! До приміщення вдирається “Беркут”. І вже в кинутій слухавці я чув: “Всем мордой в пол!”
Вже близько 8:00 я стояв біля входу і чекав Лідера, Андрія Білецького. Він за допомогою посвідчення народного депутата зміг зі всіма хлопцями потрапити в будівлю. Всередині ми побачили близько сотні людей у формі та масках зі зброєю, без жодного розпізнавального знаку й без жодних документів, які засвідчували б дозвіл на їх перебування в нашому приміщенні. На моє прохання і прохання народних депутатів жоден із них не пред’явив санкцію на обшук, чи як там воно називається. Ну й після чого нами була викликана поліція

По факту ми з 8:00 до обідньої пори утримували всередині людей, викликавши СОГ, слідчо-оперативну групу.

То від кого виходила ініціатива цього “маски-шоу”?
– Гадаю, це була ще одна зі списку дешевих акцій від Банкової зі спробою нас залякати і внести паніку в нашому русі.

На початку березня силовики МВС, колишні “беркути”, розігнали наметове містечко під стінами Верховної Ради. Яка твоя оцінка дій правоохоронців?
– Такий силовий розгін, на мою думку, незаконний. По-різному можна ставитись до людей, які мітингували під парламентом, але за весь час цей протест був мирним. Те, як себе поводили правоохоронці – це порушення закону. Це моя позиція і як учасника бойових дій, і як політичного функціонера.

Зараз вони виправдовуються “проведенням слідчих дій”. Але хто відповість за те, що людей били кийками по голові, а не просто попросили їх проїхати до відділку поліції? Чому оперативно-слідчі дії силовиків закінчились побиттям активістів, і дехто з них опинився в лікарні з важкими травмами?

Тобто ми говоримо про те, що поліцейський- мусор може лише за одне орієнтування на вас побити вас кийком, а потім вибачитись і сказати, що він помилився.

Джерело: novynarnia.com

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio