20.10.2018, 12:14
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
13:40 26.04.2018

Чорнобиль як плацдарм для диверсій у гібридній війні

Поки Порошенко та його «генератори політологічних думок» Мєдвєдєв і Уколов цілодобово вигадують все нові рецепти виграшу Петром Олексійовичем чергових президентських виборів, настав день, коли Україна відзначатиме чергову сумну річницю: 26 квітня 1986 року вибухнув Чорнобиль Про причини аварії, екологічні та гуманітарні наслідки, обсяги збитків, недолуге боязке партійне керівництво, яке влаштувало першотравневу демонстрацію в Києві, за більш ніж тридцять років написано чимало. Однак, в умовах російської агресії та все більшої схильності Кремля до використання в своїх цілях терористичних методів та зброї масового ураження, на Чорнобильську зону відчуження варто поглянути з точки зору можливого використання цієї території та розташованих на ній технологічних об’єктів або як потенційної загрози для здійснення терористичних актів проти України та Європи, або як плацдарму для диверсійно-терористичної діяльності в Україні.

З воєнно-політичної точки зору не викликає сумнівів те, що в умовах поглиблення конфронтації з Заходом та прагнення за будь-яку ціну залишитися в історії «відновлювачем геополітичної справедливості» Володимир Путін може піти на кроки, які гарантовано створять ситуацію з таким ступенем ризиків, при яких Захід буде змушений шукати компроміс з Росією. На користь цього припущення красномовно свідчать «мультфільми для дорослих», які російський президент продемонстрував перед сенаторами та його висловлювання в фільмі Володимира Соловйова «Миропорядок-2018». Зокрема, під час роздумів про можливе знищення Росії та використання ядерної зброї Путін досить спокійно заявив: «А зачем нам такой мир, если там не будет России?».

Щодо здатності Володимира Путіна заради досягнення власної «високої мети» вдатися до антилюдських засобів немає ілюзій і у американського істеблішменту. Ось що нещодавно написав помічник Держсекретаря США у справах Європи та Азії Уесс Мітчелл у своїх письмових свідченнях міжнародному комітету Конгресу США Москва готова добиватися своїх цілей, не рахуючись з катастрофічними людськими втратами».

Тут важливо зауважити, що Путіну немає потреби чекати, поки США використають проти нього ядерну зброю в прямому сенсі: на думку російського президента, все, що робить Захід – економічні санкції ізоляція Росії, ігнорування його персони особисто, - все це спрямовано на знищення Росії як держави і аж ніяк не задля того, щоб повернути РФ до дійсно конструктивних цивілізованих відносин. Все це, за Путіним, робиться Заходом (перш за все США для того, щоб оволодіти Хартлендом, теорію якого започаткував британець Джон Маккіндер, з ентузіазмом підхопив «батько» нацистської геополітики Карл Хаусхофер та адаптував під потреби російського неоімперіалізму придворний путінський філософ Олександр Дугін. Отже, будь-яку жорстку дію, яку вчиняє Захід відносно Росії або на шкоду вигаданим нею псевдоінтересам, Путін розцінює як факт агресії та його особисте приниження. При цьому, арсенал можливих дій у відповідь у російського президента не такий вже й великий: крім диверсій, тероризму та ядерної зброї, йому немає чим нанести суттєву шкоду Заходу, а тому виключати навіть, на перший погляд, безглузді сценарії дій кремлівського маніяка не можна.

За яких умов Путін може піти на створення нової техногенної катастрофи в Європі? Він може піти на це тоді, коли протистояння з Заходом досягне тієї критичної межі, яка загрожуватиме існуванню його режиму, коли вже перевіреними методами гібридної війни Росія не зможе досягти визначених нею геополітичних цілей, а пряме військове зіткнення з НАТО призведе до невизначеності результату, що теж становитиме загрозу правлінню Путіна. І в його поведінці немає нічого нового: загнаний в кут щур відчайдушно кидається в атаку з однією метою, знайти хоч якусь шпаринку, через яку вислизнути та уникнути смерті.

На думку фахівців, суто з технічної точки зору, використання Чорнобильської АЕС у її теперішньому стані для організації теракту є цілком можливим: на території станції знаходяться зупинені енергоблоки № 1,2,3, в реакторах яких відбуваються ядерні фізичні процеси хоча й на мінімально контрольованому рівні. За певних обставин, спеціально навчені люди чи залучені до співробітництва з ФСБ штатні спеціалісти можуть скористатися конструктивними недоліками реакторів РВПК-1000 та створити ситуацію неконтрольованого підвищення потужності, при якому відбудеться тепловий вибух реактора.

На території ЧАЕС також знаходяться сховище рідких та твердих радіоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива і завод з переробки рідких радіоактивних відходів. При штучно створених аварійних ситуаціях на цих об'єктах вони, в силу свого географічного положення, виконають роль “брудної бомби» для значної території України. Про «легковажне» ставлення Росії до питань ядерної безпеки красномовно свідчить наданий нею бойовикам ДНР дозвіл на затоплення радіаційно небезпечної шахти «Юнком».

Прикметна деталь: всі українські фахівці, які обслуговують станцію, доставляються на місце роботи потягом, який прямує через територію Республіки Білорусь і при перетині україно-білоруського кордону проходять обов’язкову перевірку. Таким чином, їх особисті дані добре відомі КДБ Білорусі, а, отже, і ФСБ Росії.
Реалізація вищезазначеного сценарію призведе до екологічної та гуманітарної катастрофи, чергового підриву стабільності на європейському континенті та загрози розпаду Європейського Союзу. Саме за таких умов Захід і перш за все європейські країни, можуть опинитися в ситуації, за якої вони однозначно погодяться на відновлення повноцінного співробітництва з Росією без врахування майбутнього української держави.

Іншим варіантом використання Чорнобильської зони може бути в якості плацдарму для швидкого перекидання сил спеціального призначення чи тих самих бойовиків ЧВК «Вагнер» до Києва у випадку ініціації проросійськими силами в Україні та заздалегідь розгорнутими в столиці диверсантами масових заворушень з метою повалення влади. А те, що завдяки антиукраїнській політиці президента Порошенка в Україні створені всі умови для діяльності зорієнтованих на Росію громадсько-політичних сил та їхніх лідерів, переконливо свідчить нещодавнє інтерв’ю Віктора Медведчука ВВС, в якому він прямо визнав, що братиме участь в парламентських виборах в союзі з тією чи іншою проросійською політичною силою.

Уявимо собі ситуацію, при якій путінські стратеги під час перегляду футбольних матчів влітку цього року приходять до висновку, що суто політичним шляхом, через механізм виборів, стовідсоткове повернення України в російську орбіту неможливе. Логічно, що в такому випадку за допомогою внутрішньої «п’ятої колони» з-поміж колишніх регіоналів, московсько-православних зрадників та люмпенізованої частини суспільства вони спробують підірвати ситуацію зсередини, скориставшись штучно створеним приводом (теракт, вбивство якоїсь відомої особи тощо). Одночасно з цими подіями, російське керівництво починає загострювати ситуацію на Донбасі, реанімує провокації в південно-східних регіонах, розтягуючи таким чином і так обмежені силові ресурси України. Водночас, оскільки головні події все ж таки будуть розгортатися в столиці, то у пропутінських колабораціоністів може виникнути необхідність посилення наявного людського ресурсу. Один з найбільш зручних способів, як зробити це швидко та ефективно, використати як плацдарм для перекидання найманців до столиці України Чорнобильську зону, відстань від якої до Києва складає трохи більше 130 км. І про те, що такий сценарій може існувати, говорять численні навчання, які проводять останнім часом сили спеціального призначення Росії та Білорусі у безпосередній близькості до україно-білоруського кордону.

Сприятливою умовою для можливої реалізації Росією такого сценарію є те, що в силу чинних в Україні нормативно-правових актів, Державна прикордонна служба України не несе відповідальності за 155 кілометрову ділянку україно-білоруського кордону, яка проходить через зону відчуження. Такий стан справ, який є неприпустимим в умовах російської агресії та воєнно-політичного союзу між РФ та Білоруссю, склався внаслідок дії статті 14 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 1991 року, відповідно до якої, «…охорону громадського порядку на територіях зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, контрольно-пропускний режим при в'їзді та виїзді з таких зон забезпечують уповноважені підрозділи органу Національної поліції». Наразі, таким є батальйон з охорони зони радіоактивного забруднення Чорнобильського відділу поліції зони ЧАЕС ГУ НП в Київській області, особовий склад якого несе чергування в Чорнобильській зоні на ротаційній основі. При цьому, підрозділи Державної прикордонної служби здійснюють заходи щодо забезпечення охорони державного кордону України по зовнішньому периметру зони безумовного (обов'язкового) відселення та контроль за дотриманням правил прикордонного режиму шляхом періодичного висилання прикордонних нарядів для ведення повітряної розвідки та перевірки лінії державного кордону розвідувально-пошуковими групами на БТР. Зрозуміло, що за такого стану справ ні про яку надійну охорону державного кордону з найближчим союзником Росії мова йти не може. А те, що у випадку необхідності Лукашенко ухвалить рішення, необхідне Росії, не викликає ніяких сумнівів.

При цьому, за ствердженнями джерел, охорона україно-білоруського державного кордону з боку Білорусі здійснюється в повному обсязі силами Державного прикордонного комітету РБ.

Отже, на думку експертів Національного Корпусу, з точки зору безпеки держави вкрай гостро стоїть питання забезпечення надійної охорони Чорнобильської зони. Першочерговими заходами, які на нашу думку слід вжити задля надійного забезпечення охорони зони відчуження та державного кордону, вважаємо такі:

1. Скликати засідання РНБОУ з метою розгляду стану справ із забезпеченням охорони та оборони Чорнобильської зони.
2. За участі комітету з питань національної безпеки та оборони ВР України створити міжвідомчу комісію та провести комплексний аудит стану охорони Чорнобильської зони відчуження, розташованих на ній потенційно небезпечних технологічних об’єктів та 155-кілометрової ділянки україно-білоруського кордону.
3. Внести зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та надати Державній прикордонній службі України повноваження щодо організації постійної повноцінної охорони ділянки державного кордону з Білоруссю в межах Чорнобильської зони відчуження.
4. До ухвалення відповідних рішень та внесення змін до законодавства, Держприкордонслужбі України посилити охорону державного кордону в межах Чорнобильської зони відчуження.



Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio