16.10.2018, 13:53
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
20:09 19.08.2017

Друг Кірт: «вже 15 серпня було відомо про загрозу оточення наших військ в Іловайську»

«До кінця дня стало зрозуміло, що з цього боку взяти Іловайськ було неможливо. Наступного ранку наша перша сотня спільно з іншими підрозділами намагалась штурмувати з іншого місця, батальйон Донбас не зустрів спротиву та зміг зайти і закріпитися у місті. Ми поспішили, щоб з’єднатися з 1-ю сотнею, незважаючи на втрату радіозв’язку. У хлопців теж був вогневий контакт, засідка, і вони відтягнулися. Потім декілька днів ми просто жили у таборі, робили розвідрейди, бо не було навіть мап. Аж на третій день операції ми отримали першу мапу, на якій була нанесена оперативна обстановка. Побачивши карту, я зрозумів, наскільки у нас кепські справи. Зі всіх боків Іловайська є населені пункти, і майже в кожному з них були ворожі тактичні угрупування по 400-500 осіб із танками та бронетехнікою. А нас – чотири батальйони, піхоти максимум 400 чоловік. Тобто була очевидна кількісна перевага противника. 51-ша бригада зазнала величезних втрат, вони вже кілька місяців перебували під щільними обстрілами, їхня техніка і оснащення були застарілими. Генерали, які планували операцію, постійно обіцяли нам, що буде потужна підтримка бронетехніки й авіації, бойові гвинтокрили. Але нічого з цього не дали – лише 19-20 серпня був танк, який спромігся на три постріли і заклинив, і дві БМП, з них змогла виїхати тільки одна. На одному з брифінгів (14 чи 15 серпня) нам повідомили, що більше 100 одиниць російської бронетехніки перетнули кордон і зайшли до Донецька. Під час розвідрейду ми мали стежити за основними магістралями з міста Донецьк щоб попередити про висування ворожих бронетанкових груп. Хочу наголосити, що вже 15 серпня ми знали про велику загрозу оточення наших сил в Іловайську батальйонно-тактичними групами противника. Наскільки мені відомо, наш командир батальйону Андрій Білецький зв’язувався з різними підрозділами, робив доповідні записки на командирів сектору, АТО Збройних сил, що готується котел. Але рішучих превентивних заходів вжито не було. Замість цього нам давали накази штурмувати. Третя спроба штурму відбулась 19 серпня. Володіючи ситуацією, можу сказати, що на прорив у нас був один шанс із 30 – за умови підтримки бронетехніки, допомоги підрозділів і рішучих дій з інших флангів. Хлопцям я говорив, що будуть серйозні бої, що шанси наші невеликі, але якщо ми це зробимо, то назавжди увійдемо у військову історію нашої держави і навіть світу як підрозділ, який ще два місяці тому був озброєний арматурою, а тепер на рівні з професійними військовими виконує бойові завдання. Але «професійних» військових набрали дуже швидко, майже не вишколили, направили у бій на застарілій несправній техніці без чіткого планування. А корінь проблеми – це радянська система: тисячі командирів та офіцерів, що займають тисячі незрозумілих посад. Якби їм роздали зброю, то вийшла б іще одна бригада, якої тоді так не вистачало. Завжди «нагору» доповідається, що все класно, що всі машини працюють, що всі солдати ситі і здорові. А реальні справи були такі – хаос, застаріле озброєння відсутність координації, неналагоджена логістика, несинхронна робота підрозділів. Незважаючи на все це, перед штурмом настрій був бойовий. Ми ховали свій страх за жартами, за усмішкою.

Нам тоді дуже допомагала музика – ми слухали пісні про інший світ, про смерть, про те, як «в поле чистом застрелил сепаратиста», керувались самурайською філософією, готувалися до найгіршого. Ми пройнялись цим духом і навіть почали прощатися з собою, щоб не так важко було приймати рішення. Страх – це нормально, головне, щоб він не вийшов на перший план. Також допомагали листи від руки – писали друзі, родичі, навіть батьки друга активно писали, намагались мене підтримувати. Здавалось би, це просто слова на папері. Але коли відволікаєшся на такі моменти, хвилювання минає, і потім вже зовсім нестрашно. Оскільки я до цього не брав участі у боях, а знав лише теорію, я хотів бути на крок попереду, щоб потім передати знання хлопцям».



Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio