15.08.2018, 13:42
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
15:06 17.08.2017

Два дні Іловайська. Зі спогадів Смолера

«Роман, наш командир відділення, підняв нас близько 4-ї ранку. Не встигнувши відпочити після добової варти по базі, сонні, втомлені, ми мовчки одягаємося і збираємо речі.
У мене було всього чотири споряджені магазини і три пачки набоїв, тому рюкзак вирішив не брати.

Роман і Апіс (наші командири), Шмель, Фелікс, Ржавий, Отлічнік, Геша, Щур і я – такою компанією зі взводу ми зібралися на виїзд. Всі, крім російськомовного львів'янина Щура, – луганчани і вихідці з області.
Завантажились у Пряник і вирушили в дорогу.

Саму поїздку пам'ятаю смутно. Втома і сонливість давались взнаки. Аксьон зовсім молодий хлопчина з Луганська, підсів у Пряник на вільне місце біля мене. Каска та автомат Аксьона були обвішані рваними смугами MTP форми. Він потім розповідав, що це йому його дівчина як камуфляж навішала.

Їхали полями і селами. Довго. Зупинилися на трасі, по обидва боки якої густа зеленка. Це було під Старобешевим. Тут всього тиждень тому проходили інтенсивні бої. Про це свідчили скошені кулями гілки і повалені молоді дерева вздовж дороги. Усюди валялися порожні цинки, а сама траса була усіяна гільзами. В'їжджаємо в село, вивантажуємося. Їдемо полем, під'їжджаємо до густої зеленки. Хтось скомандував про підвищену бойову готовність. Чуємо залпи. Вперше побачив розриви "Граду". Далеко, приблизно за кілометр від нас, на іншій висоті. Так красиво і в той же час страшно. Шикуємося у дві колони і по ґрунтовій дорозі, через поле, йдемо за танком у бік Виноградного...

Підходимо до перетину посадок, видніються ферми на околиці села. Роман дав команду, щоб Шмель, Щур і я залишалися тут, біля зеленок. Це було ніби прикриття тилу, на випадок, якщо сепари вирішать обійти нас.

Колони увійшли в село...

Розосередилися так, щоб залишатися у полі зору один одного. Стою на пагорбі, порослому густим бур'яном, вдивляюся. Почався стрілецький бій не так вже й далеко. Стало трохи моторошно. Там же вибухи. Крім чорного густого диму, нічого не видно. Повернулися Шмель зі Щуром. Живі і здорові, але сіла рація. Розповіли, що бачили покинуту машину в балці – вишневу «Део Нексія». Ключі були в замку запалювання, ззаду біля сидінь валялася «Муха». Шмель побіг по мотузку, щоб її смикнути, але нічого не вийшло – він просто відчинив двері і дістав її. Пізніше грузинські інструктори розповідали, що якби машину завели, то стався б великий «бух» – вона була із «сюрпризом». У приватному секторі повним ходом йшла зачистка з невеликими перестрілками. Попереду їхав наш танк, за ним прямувала піхота, заходячи в кожен будинок. Сепарів-бойовиків було тут небагато, вони відступали.

Сонце вже майже повністю опустилося за обрій. Зайняли будинок для ночівлі, виставили пости. Сепари з 82-х мінометів стали рідко ложити міни в приватний сектор, де вдень ми робили зачистку. Свист. Падаємо з Ржавим на бетон, сховавшись за фундаментом огорожі. Розрив. Близько. Знову свист. Розрив. Ще ближче. Чуємо, як по паркану стукають чи то осколки, чи то земля. Зовсім близько.

Спочатку ми піднімалися, щоб озирнутися, а почувши свист, знову падали. Потім просто сиділи, спершись спинами на сарай. Іноді вставали, щоб оглянути вулицю.

Сепари працювали не тільки 82-ми. Вдалині були чутні розриви чогось серйознішого.
Вранці збираємося на інструктаж і дізнаємося, що йдемо на зачистку піхотою, без підтримки, двома групами. Стаємо в колону, дотримуючись дистанції, починаємо рух. Я замикаю групу. Швидко йдемо занедбаним городом. І тут понеслося... Справа по нас починають працювати з ПКМ. Падаю і озираюся. Почалася метушня. Крики, нічого не видно. Група Танцора потрапила в засідку. Сепари крізь зеленку не припиняють палити по нас. Ще вибух

– Двохсотий! – чую крик, по-моєму, Фелікса. У хлопців було пекло, їх закидали гранатами. У голові все змішалося. Принесли Хому, всього в крові, неживого. Потім принесли Аксьона, пораненого і без лівого ока, він марив.

Відступаємо, виходимо на вулицю Суворова. На під'їзді в Марік дізнаємося, що Аксьон не вижив».

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio