17.08.2018, 12:27
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
16:51 20.08.2016

Кадрові зміни в РФ: підготовка до війни та сталінський почерк

Роками Володимир Путін керував Росією, з допомогою свого близького оточення, яке складалось з вірних йому офіцерів КДБ. З ними, він зумів перемогти опозицію, встановивши тиранію. Але тепер «черга дійшла» і до самих чекістів.

Нещодавно був звільнений голова адміністрації президента Путіна, його друг і давній соратник з часів роботи в КДБ – Сергій Іванов. На його місце призначили колишнього дипломата – Антона Вайно. Торік, Путін звільнив з посади президента російської залізниці, свого соратника, колишнього шпигуна – Володимира Якуніна. Євгеній Муров – голова Федеральної служби охорони, був замінений на Дмитра Кочєва у травні. Також, позбувся посади головний митник – Андрій Белянінов, за звинуваченнями в корупції – ще один давній друг Путіна і офіцер КДБ. В липні було замінено низку губернаторів в регіонах, які межують з Україною і країнами НАТО на нових, молодих людей Путіна.

Все ж, президент не цілком «розігнав» свою стару команду. На посту залишився голова Ради безпеки РФ – Микола Патрушев, голова ФСБ – Олександр Бортніков і директор «Роснєфті» – Ігор Сєчкін.

Яка ж логіка у цій, на перший погляд, незрозумілій кадровій політиці? Передусім, кремлівський очільник посилив свою вертикаль влади. Він ліквідував частину старих друзів, які, можливо, не поділяли його поглядів, щодо повномасштабного вторгнення в Україну, не надавали йому точної інформації, у зв’язку з чим Путіна застали зненацька масові протести опозиції в Росії (2011), в Україні (2013), та провал проекту «Новоросія» (2014). Якщо врахувати, що низка чиновників були не просто звільнені, а звинувачені в корупції, то це свідчить, що ці особи могли підтримувати між собою зв’язок і виявляти невдоволення президентом. Їх корупційність послужила чудовим компроматом, гачком на який вони були спіймані. Отже, президент, що звільнив і звинуватив цих начальників – дав зрозуміти тим, хто залишився на посадах, що вони «незамінних людей не буває», а отже їхній послух і відданість мають бути зразковими, щоб не повторити долю своїх товаришів.

Привівши нову команду, Путін диверсифікував прошарок влади під собою, створив декілька угрупувань «старих» і «нових», які через конкуренцію будуть не в змозі домовитись між собою проти нього. Стравлюючи їх між собою, йому буде легше тримати владу. До того ж, величезна вдячність «нових» послужить стимулом відданості.

Окрім цього, в квітні, Путін створив нову Національну гвардію, на чолі якої поставив Віктора Золотова – свого лояльного, особистого охоронця. До гвардії він включив ще декілька служб безпеки, ліквідувавши їх незалежність, а відтак – перекреслив кар’єри їхніх керівників, своїх колишніх соратників, наприклад Віктора Іванова, що очолював держслужбу з контролю за обігом наркотиків.

Отже, створенням Нацгвардії, Путін додав у російські силові структури, ще один компонент, чим «розбавив» існуючі, ще більше зміцнивши свою владу над силовим блоком загалом. Створивши ще одну силову противагу в системі, влада Путіна зміцніла. Путін розуміє, що в умовах краху економіки РФ соціального колапсу, вторгнення в Україну і можливого військового зіткнення з Заходом – його позиції всередині РФ будуть суттєво послаблені, тому він уже зараз вживає заходів – для їхнього зміцнення. Для вирішальної битви за встановлення нової імперії, до якої він йшов все своє життя, йому потрібна якомога міцніша внутрішня влада.

Один із попередників та, вочевидь, натхненників Путіна, Сталін, діяв за схожим принципом. Щоб захопити і посилити свою владу, Сталін розширював склад політбюро і вводив туди молодих, відданих йому прибічників, розбавляючи ними «старих більшовиків». Також, він проводив «велику чистку 1937 року», коли знищивши незгодних в партії і армії, взявся за чистку самого НКВС. За допомогою начальника НКВС Єжова, Сталін розправляється з армією і партією, а за допомогою Берії – розправляється із самим Єжовим. Колективізація, індустріалізація, велика чистка і мобілізація були етапами єдиного грандіозного плану СРСР щодо вторгнення в Європу і подальшого здобуття світового панування. Сталіну була потрібна міцна внутрішня влада для нападу на Захід

Логіка дій Сталіна і його учня Путіна – подібні. Встановлення тиранії в РФ пропаганда переозброєння і мобілізація, активність на кордонах, кадрова чистка – свідчать про те, що Путін йде слідами Сталіна.

Ярослав Чорний

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio