16.10.2018, 03:16
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
01:15 01.05.2017

Коліївщина: європейські паралелі

Україна є невід’ємною частиною Європейської цивілізації і не дивно, що знакові події в її історії природним чином нагадують аналогічні моменти в історії інших країн. Від того як ми дивимось на вітчизняну історію в загальноєвропейському контексті відчутно залежить сприйняття нами як самих себе так і нашого місця в європейському «ансамблі націй».

Ми вже підіймали питання про те, що трактування легендарної Коліївщини в дусі повстання «пригноблених холопів» не відповідає дійсності і переслідує на меті фактичну дискредитацію вітчизняної історії. Лівацьке українофобське трактування Коліївщини викликає порівняння її з деструктивними антинаціональними рухами, такими як санкюлотство доби «французької» революції або, в кращому разі, деструктивними бунтами соціальних низів в різних країнах. Безумовно, Коліївщина як національно-державницький чин побудований на глибоко традиціоналістичних засадах не має з такими явищами нічого спільного.

Тим не менш, певні паралелі з повстанськими рухами Західної Європи можна провести. Тільки рухи ці носили відверто антилівацький та традиціоналістичний характер.

Нагадаємо основні риси нашої Коліївщини: захист традиційної релігії (в нашому випадку - православного християнства), боротьба за відновлення традиційної державності (в нашому випадку - гетьманства), оборона традиційних «прав та вільностей» (тобто цілком конкретних та освячених традицією, а не вигаданих ліваками–утопістами), широка солідарність усіх верст суспільства в поєднанні з опорою на селянство.

Які явища були схожими в історії Європи приблизно того ж (17-19 століття) періоду?

Найбільше схожих моментів ми можемо побачити з французьким правим опором 1790-х років спрямованим проти так званої «французької» революції.

Він є більш відомим в літературі під назвами «Вандейської війни» та «шуанерії» (хоча це не зовсім точні назви). Масовою опорою повстання були саме селяни хоча в ньому взяли участь представники всіх верств тогочасного французького суспільства. Важливу роль відігравали представники військово-аристократичного стану, хоча їх не завжди вистачало суто кількісно (схожу ситуації ми бачимо коли згадуємо роль козацтва та української шляхти в Коліївщині). Характерно, що в обох випадках вороги намагались (і намагаються досі) нав’язати сприйняття повстанців як «темних забитих селюків».

В обох випадках повстанці підіймали на щит гасло оборони традиційної релігії. Це не мало нічого спільного з використання сектантських ідей певними суто бунтарськими рухами середньовіччя. Мова йшла саме про оборону вкоріненої в традиції звичної релігії та Церкви як традиційного інституту. Для повстанців це не було принциповим – вони захищали «батьківську віру». Навіть формулювання було однаковим.

В обох випадках повстання було спрямоване на реставрацію традиційної національної державності. У випадку Франції на відновлення королівства, а в випадку Коліївщини на реставрацію гетьманщини (в поєднанні зі зверненням до князівської традиції).

Важливим моментом було те, що в обох випадках повстанці бились за традиційні права та вольності. Українці вимагали відміни панщини і повернення «прав та вільностей старожитніх» різним станами української нації (включно з привілейованими). Французькі повстанці-монархісти боронили право на народне самоврядування громад та провінцій, протестуючи проти насильств та поневолення з боку корумпованих чиновників, олігархів та революційних комісарів. В обох випадках йшла боротьба за реальну свободу жити згідно з власним укладом, а не за абстрактну «свободу», в ролі брехливого гасла для прикриття зловживань.

Треба зазначити,що ми розібрали лише одну з паралелей Коліївщини з аналогічними рухами. Але (з поправкою на місцеву специфіку) можна впевнено казати про її спорідненість з такими відомими повстанськими традиціоналістськими рухами, як іспанські карлісти , британські якобіти, португальські мігелісти, в певному ступені з ірландськими торі та брігантажіо в Південній Італії.

Таким чином Коліївщина не має нічого спільного з деструктивними лівацькими рухами і займає гідне місце в історії європейського мілітантного традиціоналізму.

Едуард Юрченко



Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio