19.12.2018, 18:15
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
19:12 25.06.2018

Миротворча місія на Донбасі: в чому полягає небезпека для України

Проведена 11 червня в Берліні зустріч міністрів закордонних справ Норманської четвірки (ФРН, Франція Україна та Росія не була достатньо результативною щодо запобігання російській агресії проти нашої держави. Втім, як свідчать факти, вона стала початком конкретних дій міжнародної спільноти стосовно можливого розгортання на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей миротворчої місії ООН І як бачимо, керівництво нашої держави вже погодилось на запропоновані йому умови майбутньої операції: протягом останніх двох тижнів українські ЗМІ активно обговорюють і намагаються сформувати думку про безальтернативність такого рішення. Крім того, в ООН знову заговорили про зростання кількості жертв серед цивільного населення на сході України (доповідь управління верховного комісара ООН з прав людини про ситуацію на сході України та в Криму від 20 червня).

Чи потрібна миротворча місія ООН і чого очікувати від неї Україні ми зараз спробуємо розібратися. Всі міжнародні миротворчі операції є загальною назвою різних видів діяльності в інтересах вирішення конфліктів, запобігання їхній ескалації, припинення або недопущення військових дій, забезпечення правопорядку в зоні конфлікту, проведення гуманітарних акцій, відновлення порушених конфліктом соціальних і політичних норм, а також систем життєзабезпечення.

Миротворчі операції поділяються на превентивні дії (акції) зі збереження миру, операції зі встановлення миру, операції з підтримки миру, операції з примусу до миру, постконфліктне встановлення миру, гуманітарні акції.
Операції з встановлення миру або спонукання до миру проводяться за взаємною згодою сторін, як правило, на їхнє прохання і в той момент, коли вони самостійно або під впливом міжнародних організацій чи окремих держав вирішують припинити військові дії й потребують для цього допомоги міжнародної спільноти й коаліційних миротворчих сил. Їхньою метою є, насамперед, сприяння в припиненні воєнних дій і організація мирного переговорного процесу.

Операції з підтримання миру проводяться за згодою всіх або однієї зі сторін конфлікту і діляться на дві групи. У першу входять операції, які є логічним продовженням операцій з встановлення миру, коли після досягнення угоди про перемир’я починаються переговори про мирне врегулювання конфлікту. Другу групу складають акції, що проводяться для реалізації раніше досягнутої мирної угоди. У цьому випадку метою операції з підтримання миру, у тому числі її військового складника, є безпосереднє забезпечення виконання угоди всіма залученими в конфлікт силами.
Такий варіант, правда, за досвідом операції ООН з відновлення довіри в Хорватії (1995-1996 років), українська влада намагатиметься впровадити на сході нашої держави.

Як було зазначено вище, для реалізації цих намірів потрібна згода двох сторін конфлікту. І ось тут і криється основна небезпека цього плану. Оскільки за чотири роки війни з РФ українська влада та зовнішньополітичне відомство нашої держави так і не спромоглися переконати світову спільноту в тому, що РФ є безпосереднім агресором, а не т.зв. ЛДНР , – Україні доведеться сісти за стіл переговорів із сепаратистами. А оскільки відповідні переговори відбуватимуться ще до прийняття ООН відповідного рішення, то вже на цьому етапі українська сторона офіційно визнає квазідержавні утворення ЛДНР і тим самим забезпечить виконання вимог РФ що висувались нею ще в ході перших переговорів у Мінську. За такого розвитку ситуації міністерство закордонних справ вже за заздалегідь відпрацьованою Кремлем схемою переконає ООН у доцільності реалізації в Україні виключно придністровського варіанту врегулювання конфлікту.

Реалізація такого сценарію призведе лише до одного – втрати окупованих РФ територій Донецької і Луганської областей та зняття запроваджених проти Кремля економічних санкцій. Крім того, РФ знову відновить втрачені нею у 2014 році статус провідного гравця у врегулюванні конфліктів на міжнародній арені, а також право впливати на ситуацію в Україні та країнах пострадянського простору. Далі це лише справа техніки. Імовірніше за все РФ посилить заходи, спрямовані на переконання світової спільноти в тому, що Україна – це нестабільна держава, де порушуються права людини і панує корупція А головне те, що РФ представлятиме себе єдиною силою, що здатна контролювати в нашій державі всі політичні та соціальні процеси.

Задля досягнення відповідної мети Кремль активізує в Україні діяльність своєї “п'ятої колони”, намагатиметься дискредитувати та підірвати довіру в українського населення до патріотичних та націоналістичних сил, змусить керівництво держави обмежити їхню діяльність. Знищивши останній форпост української нації в особі націоналістів, РФ отримає всі шанси на повернення України до сфери свого впливу. Це означатиме лише одне – кінець існування незалежної української держави.

Втім існує і ще один варіант миротворчої операції, який за сприятливих умов, а саме за визнання світовою спільнотою Росії як країни агресора, а т.зв. ЛДНР – терористичними організаціями, є найбільш прийнятним для нашої держави, а саме операція з примусу до миру.

Такі операції передбачають реальне застосування збройних сил або погрозу такого застосування для того, щоб примусити ворожі сторони припинити бойові дії і приступити до встановлення миру. Характерною особливістю її є те, що вона може мати на меті бойові дії миротворчих сил, які спрямовані на роз’єднання і роззброєння протиборчих сторін. Зазначені бойові дії можуть бути спрямовані як проти всіх воюючих сторін, так і проти тієї з них, яка не згодна підкоритися вимогам про припинення вогню. Після успішного виконання цих завдань, тобто після припинення воєнних дій, миротворчі сили переходять до акцій, характерних для операцій з підтримання миру.

Для цього зовнішньодипломатичному відомству України доведеться добряче попотіти, щоб переконати світову спільноту у агресивності політики РФ стосовно нашої держави, а також змінити свої проросійські погляди на проукраїнські. Водночас, активну підтримку МЗС повинно надавати і керівництво України, зокрема, долаючи корупцію в державі, стабілізуючи і розвиваючи економіку, піднімаючи соціальний рівень життя населення. В іншому випадку примушувати до миру будуть вже Україну.

Сьогодні українські можновладці повинні раз і назавжди усвідомити, що невизначена перспектива завершення збройного конфлікту з Росією, невиконання державою взятих на себе зобов'язань перед західними партнерами дуже лякає їх, а корумпованість української влади лише підтверджує оцінки Кремля про те, що Україна нібито “нестабільна та штучна” держава, контролювати процеси в якій спроможна лише РФ Крім того, українська сторона повинна взяти на себе всю ініціативу у проведенні переговорів з ворогом, а не делегувати свої повноваження іншим країнам та змусити західних союзників здійснювати будь-які переговори із запобігання російській агресії в Україні виключно за участі української сторони.

Якщо уважно вивчити відповідний досвід нашої історії, то можна зробити висновок про те, що найуспішнішими і найбільш ефективними наша зовнішня політика і дипломатія були саме тоді, коли вони якнайповніше відповідали запитам і сподіванням українського суспільства.

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio