17.12.2018, 00:32
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
20:02 04.01.2017

Міжмор'я: анти-ялтинська стратегія

У грудневому інтерв'ю виданню «Wprost» міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський дав чергову поживу для скептиків українсько-польського порозуміння. Він заявив, що масштабне святкування 75-річчя створення УПА стане перешкодою для примирення.

Той, хто хотів би повісити на Ващиковського ярлик «українофоба», прочитавши інтерв'ю буде розчарований. Тим не менше, різне трактування історії знову і знову стає перешкодою для розвитку українсько-польського співробітництва. Рецепти «спільного» бачення минулого, котрі виписує пан Ващиковський, не є реалістичними. Проблемні сторінки історії залишаються тяжким якорем, який не дає відплисти кораблеві українсько-польського співробітництва у широкі простори спільних геополітичних амбіцій.

Як же перерубати якірний ланцюг? Цікаві міркування, що можуть підштовхнути до знаходження відповіді на це питання, нещодавно озвучив угорський прем'єр Віктор Орбан.

Перебуваючи 9 грудня з візитом у Польщі, Орбан виступив у Ягеллонському університеті, де якраз проходила конференція на тему історичної долі Центральної Європи. В ході виступу і спілкування зі слухачами Орбан зазначив дуже важливу річ. Під час Другої світової війни поляки та угорці знаходилися по різні боки фронту. Польща зазнала нападу з боку Німеччини, Угорщина була німецьким союзником. У підсумку війни угорська ставка на союз з державами Осі не спрацювала, і Угорщина опинилася серед числа переможених. Натомість Польща формально належала до переможців. Одначе Орбан зауважив, що насправді програли й угорці, і поляки, адже в обох країнах був встановлений залежний від Москви комуністичний режим.

Насправді у висліді Другої світової війни програли не лише угорці та поляки, але й уся Центрально-Східна Європа Ялтинська конференція (лютий 1945 р.) закріпила за цим регіоном статус об'єкта і створила умови, аби він на майже півстоліття опинився під владою комуністів. Прийнята в ході конференції «Декларація про звільнену Європу» стала цинічним жартом.

Накреслений Ялтинською конференцією сценарій втрати суб'єктності Центрально-Східною Європою став зосередженням поразки Європи в цілому. І справа не лише в тому, що частина Європейського континенту опинилася під впливом Москви, а інша частина мусила визнати гегемонію США як гаранта від подальшого просування більшовизму. Поразка Європи була передусім світоглядною.

Перша світова знищила два могутні бастіони Старої Європи — Німецьку та Австро-Угорську імперії. Та все ж, тотального панування ліберальної демократії не було досягнуто. Після 1945 року ситуація змінилася. Тепер про острівці консерватизму не могла йти мова. Центрально-Східна Європа країни якої характеризувалися базовим, «природним» консерватизмом, стали жертвою комуністичного експерименту. Решта Європи була засуджена бути свідком стрімкої еволюції ідеології лібералізму. Зміни, що відбулися після 1968 року, лиш розкрили закладений в ідеологію лібералізму руйнівний потенціал. Спротив деструктивним тенденціям легко нейтралізувався порівняннями з «фашизмом».

Враховуючи жахливість наслідків, які принесла Європі Друга світова війна, її можна розглядати як громадянську війну, котрою скористалися ворожі сили. Європейці, передусім їхні праві сили, не змогли об'єднатися перед обличчям страхітливих викликів. У той час, коли Європа потребувала нового «Священного союзу», європейці піддалися нестримному національному егоїзму. Напад Німеччини на Польщу або криваве протистояння між поляками та українцями варто розглядати саме як наслідок нездатності вийти за межі цього егоїзму.

Процеси, котрі сьогодні відбуваються у Центрально-Східній Європі, є віддаленою у часі відповіддю на Ялтинську конференцію. Передусім вони спрямовані на здобуття цим регіоном належної геополітичної ваги.

Але так само, як Ялта не лише ознаменувала крах незалежності країн Центральної Європи, але й відобразила поразку Європи в цілому, перші кроки по формуванню Міжмор'я дають надію на загальноєвропейське відродження.

Перебуваючи у Польщі, Орбан говорив про політичне і економічне посилення Центральної Європи у поєднанні з опорою на консервативні цінності. За декілька днів до того, виступаючи на Раді угорської діаспори, Орбан висловив сподівання щодо посилення консервативних позицій у глобальному масштабі. Спілкуючись наприкінці грудня з угорськими журналістами, Орбан сказав, що 2017 рік узагалі стане «роком повстання» проти ліберально-глобалістської системи, хоч стовідсотковий успіх цього повстання, звісно, не гарантований.

Додатковою паралеллю для порівняння ялтинської парадигми і сучасних процесів є роль США Після Другої світової не комуністична частина Європи була змушена визнати гегемонію США Останніми роками ця роль США мала особливо згубні наслідки. Обама відверто говорив про глобальний експорт ліво-ліберальних ідей як одне з головних завдань США

Зараз ситуація змінюється. Поєднана з відстоюванням консервативних принципів боротьба за суб'єктність Центральної Європи збігається зі змінами в самій Америці. Головний промоуетер ліво-ліберальної ідеології Джордж Сорос у своєму передноворічному зверненні уже висловив острах перед тим, що США відмовляться від «місії» насаджувати цю ідеологію по всьому світу (а відтак і в Центральній Європі, станом справ у якій Сорос особливо незадоволений). Під час згадуваного виступу на Раді угорської діаспори Орбан слушно зауважив, що після обрання Дональда Трампа варто очікувати закінчення «ери політкоректнотсті». Заданий Трампом імпульс безперечно резонує зі шляхом, на який вийшла Центральна Європа

Центральна і Східна Європа здобула колосальний шанс подолати наслідки Ялти. На цьому тлі застрягання на прикрих сторінках історії міжетнічного протистояння виглядає справжнісіньким безглуздям.

Перед політиками Центрально-Східної Європи, які дійсно турбуються про національні інтереси, а також інтелектуалами, зацікавленими в антиліберальному спротиві, стоїть надзвичайно важливе завдання: сформувати дискурс пробудження Міжмор'я і виконання ним власної геополітичної і цивілізаційної місії. Проект Міжмор'я має мислитися як революція, спрямована проти ялтинської парадигми з усіма її подальшими мутаціями. А такий вектор мислення невід'ємний від критичного ставлення до національного егоїзму, котрий, власне, і призвів до загальноєвропейської поразки 1945 року.

Ігор Загребельний

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio