20.10.2018, 14:25
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
01:14 04.08.2016

Мятежвійна та перспективи України

Концепція мятежвійни була висунута військовим теоретиком Євгенієм Едуардовичем Месснером, колишнім офіцером російської імператорської, а пізніше Білої армії. Її можна вважати оригінальним поглядом на явище, яке в сучасній військовій теорії визначається як «війна четвертого покоління». Концепція Месснера цікава для нас увагою, яка в ній приділяється саме соціально-філософськім аспектам сучасної (пост-сучасної) війни.

Мятежвійна – це, насамперед, війна, в якій перемагає іррегулярний підхід, що обумовлює її основні риси: руйнація межі між війною та миром (в звичному розумінні цього слова), радикальне зростання ролі добровольчих та партизанських формувань, вирішальне значення психологічного фактору, нечітка межа між цивільним населенням та військом. Розберімо ці риси послідовно.
Руйнація межі між війною та миром тісно пов’язана з явищем, що Месснер визначає як агресо-дипломатію. «Вже зараз класична дипломатія частково витіснена агресо-дипломатією з її переворотницькими діями. Вже зараз відбуваються «напіввійни»: Греція воювала проти Туреччини за допомогою Гриваса на Кіпрі, африканські держави формують легіони для підтримки алжирського повстання, тобто для війни проти Франції. У таких напіввійнах воюють партизанами, «добровольцями», підпільниками, терористами, диверсантами, масовими шкідниками, саботажниками, пропагандистами в стані ворога і радіо-пропагандистами [...] І тепер навіть дурний уряд розуміє необхідність мати «п’яті колони» в землі ворожій і нейтральній, а мабуть, – і в союзній. Тому, в епоху великого сум’яття душ, війна може легко отримати форму мятежвійни...». Таким чином, бачимо, що ситуація «ні війни, ні миру», яка колись була більшовицьким «ноу-хау», перетворюється з виключення на правило. Цікаво, що агресія РФ проти України може вважатись виходом цієї ситуації на якісно новий рівень.

Зростання ролі добровольчих та партизанських формувань – напевно, найцікавіший аспект мятежвійни. На історичну арену повертаються ті, хто насамперед хоче воювати. Воїни за своїм екзистенційним типом. На перший погляд, цей пункт можна пов’язати з попереднім і вважати іррегулярні формування більш придатними для ситуації «ні війни, ні миру». Але не все так просто. Іррегулярні формування грають активну, можливо, вирішальну роль у конфлікті, що зараз відбувається на Сході України не тільки з боку сепаратистів (які, в принципі, офіційно не мають регулярних сил), але й з боку України. Вища мотивація добровольців сама по собі не пояснює цього явища. Регулярні силові структури достатньо мотивовані вести боротьбу з ворогом, і влада поки не опинилася в ситуації, коли добровольці є її останньою надією. Питання в іншому: мятежвійна має свою логіку і свої закони. Іррегулярні українські частини не просто мають вищу мотивацію, ніж звичайні «силовики», вони воюють, бо адаптовані до мятежвійни самою своєю сутністю. Формальні їх відмінності, на кшталт вищої ініціативності та гнучкості є наслідком, а не причиною. У цьому плані Україна зараз опиняється в авангарді всесвітнього військового мистецтва.

Вирішальним у мятежвійні є значення психологічного фактору. «У класичних війнах психологія була доповненням до зброї. У революційних війнах до психології війська приєднується психологія народних рухів. У мятежвійні психологія бунтівних мас відсуває на другий план зброю війська і його психологію і стає вирішальним фактором перемоги або поразки». До абсолютно вірного визначення Месснером ролі психологічного фактору треба додати один важливий коментар: «бунтівна маса» є не суб’єктом мятежвійни, а поживним «бульйоном», в якому цей суб’єкт зароджується. Війна залишається справою не просто небагатьох, а абсолютної меншості. Інша справа, що ця меншість є породженням цієї самої «бунтівної маси» (хоча має вже й якісно відмінні від маси риси).
Тут ми переходимо до наступної риси мятежвійни: нечітка межа між цивільним населенням та військом: «У мятежвійні немає ні організаційно-адміністративної, ні психологічної межі між країною і театром військових дій, між народом і воїнством, а тому тільки військова дисципліна спонукає військо мужніше переживати прикрощі й тяготи війни, ніж переживає пліч-о-пліч з ним воюючий народ Але й ця мужність дещо обмежена: вже в мирний час антимілітаризм вільно проповідується в народі, підриває у воїнстві віру у святість свого призначення, демократизм послаблює в ньому шанування командирського авторитету, матеріалізм вбиває в ньому впевненість у переможності духу над матеріальними чинниками війни». Парадокс полягає в тому, що тотальний (у соціальному плані) характер мятежвійни породжує не егалітарні, а навпаки – елітарні трансформації у військовому мистецтві. Наведені вище негативні наслідки морального розкладу суспільства перетворюються у фактор розкладу війська. Розмивання межі між цивільним та військовим не є повноцінною «мілітаризацією» соціуму, радше навпаки вона породжує щось середнє і зміщує військових та «мілітарне» в цивільний бік.

Тут варто згадати ще одну думку Месснера: «В кожен момент війни не вимагати від суб’єкта воювання більшого психічного зусилля, ніж це допускають його психічні властивості». Простіше кажучи, якою б не була всезагальною війна, воювати можуть не всі, а воювати ефективно можуть ще менше людей. Але війна завжди має суб’єкт, і цим суб’єктом в мятежвійні стає доброволець, точніше доброволець нового типу. У попередніх війнах добровольці були важливим фактором, але далеко не вирішальним. Плюс не варто забувати, що моральна атмосфера в суспільстві ще кілька десятків років тому була набагато адекватнішою. Сьогодні ми спостерігаємо непристосованість соціуму до ведення війни, і ця непристосованість перекидається на військо. У цій ситуації феномен добровольця – це феномен особливого людського типу, який породжується всупереч всій логіці сучасного деградованого суспільства.

З соціально-філософської точки зору можна стверджувати, що мятежвійна є породженням модерну, яке діалектичним чином цей модерн вбиває. Проект модерну має своїм фундаментом віру в рівність, прогрес та раціональність. Мятежвійна породжує тотальну антропологічну нерівність між воїнами за своїм типом та непристосованим до війни загалом, якого мятежвійна примушує бути її об’єктом незалежно від його волі. Мятежвійна несе в собі грона архаїки, які не сумісні з прогресом у стандартному розумінні цього слова, більше того, – ця архаїка в своєму психологічному та ідеологічному аспекті є важливим елементом перемоги. Мятежвійна є глибоко ірраціональною і за своєю психологією, і за своїми методами, і за своїми організаційними формами (як би останнє дико не звучало).

Висновки для України

Сьогодні наша країна втягнута в протистояння, що має всі ознаки мятежвійни і, навіть більше, може вважатись її виходом на новий рівень, який важко було уявити в 1960-і, в часи зародження цієї концепції. Незважаючи на трагізм ситуації, ми маємо знайти в цьому досвіді ключ до майбутнього лідерства України. Парадоксальним чином ми можемо опинитися в авангарді світового військового мистецтва. Крім того, наша війна породжує, просто на очах, покоління молодих ветеранів, які пішли на неї не просто добровільно, але й нерідко долаючи складності, що їм чинила держава, яку вони фактично захищають. Це особливий людський тип, який сьогодні знаходить свою ідентифікацію, свій міф, свій погляд на дійсність, що оточує його. Війна батько всього», як казав великий Геракліт, і сьогодні вона породжує нову українську аристократію. Цілком вірогідно, що конфлікт, який ми переживаємо, є прологом до руйнації порядку, породженого 1789 роком та народження нового порядку, заснованого на призабутих природних засадах, порядку неотрадиційного та археофутуристичного.

Едуард Юрченко

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio