16.10.2018, 09:32
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
15:12 26.08.2016

Незалежність чи бутафорія?

У своїй промові на військовому параді з нагоди 25 річчя проголошення незалежності України, Президент зазначив, що рішучий хід України до свободи остаточно вирішив долю СРСР. Втім, Президент завбачливо промовчав про те, що за цих чверть століття, Україна не змогла відбутись, як повноцінна держава.

Справа в тому, що радянська еліта в Україні давно не вірила у світову соціалістичну революцію, а прагнула власного збагачення, яке могло забезпечити лише відокремлення від московського центру. Боротьба за волю України не була сенсом їх життя, вони керувалися зовсім іншими мотивами. Прислуговуючи ще вчора окупанту, сьогодні вони вдали з себе українських державників. Продовжуючи сповідувати антинародну психологію, ментальну залежність від Москви і свої власні хижацькі злочинні апетити – перетворились із комуністів в олігархів.

Згадав Президент і Леоніда Кравчука – першого Президента, а в минулому ідеолога компартії, який здійснив рішучі кроки відокремлення України від Москви, але одночасно з цим заклав бомбу вповільненої дії в основи Української держави, віддавши гарантію її суверенітету – ядерну зброю, колишньому колонізатору і поневолювачу – Росії.

Згадав Президент і боротьбу Левка Лук’яненка, В’ячеслава Чорновола, які пройшли великий шлях боротьби за Україну, великі поневіряння, але забув сказати про те, що робив він у цей час. Очевидно, що не «горів» національно-державницькими ідеями. Згадав гарант і про національно-визвольну революцію 1917 року та Центральну Раду – слабка, примиренська, антивоєнна і нерішуча політика якої зумовила поразку України тоді. Політика Центральної Ради, яка тоді ментально також не відірвалась від російського духу, яка не бажала воювати з радянською Росією – вкрай нагадує безхребетну політику теперішнього керівництва нашої держави щодо російських окупантів на Сході України.

Сказав Петро Олексійович і про багато поколінь українців, які боролись за українську національну ідентичність. Втім, варто доповнити, що в сучасній Україні національну ідентичність українців намагаються знищити політикою русифікації інформаційного простору, насадженням ліберальних цінностей, які становлять загрозу здоровим традиціям сім’ї, ліквідацією історичних кафедр у вишах і скороченням годин викладання української історії.

Прозвучали у промові також слова, про те, що багато поколінь українців гинули за самостійність України. Але чи за таку «самостійність», яку пропонує нам влада, вони гинули? З наростанням процесу глобалізації сильного розвитку набули нові форми залежності – кредитно-фінансова, енергетична, торгівельна, тож наша незалежність стала здебільшого бутафорією. У світі союзів, ринків збуту, неоколоніалізму – силу держави визначає не незалежність, а наскільки інші країни залежні від нас і як сильно ми на них впливаємо. На сьогоднішній день ми майже в усьому залежні від інших. Фінансово залежні від Заходу, енергетично – від Росії. Україна перетворилась із суб’єкту – в об’єкт міжнародної політики. Тому про незалежність можна говорити лише умовно.

Вражають цинізмом і слова про «гріх» попередніх еліт, який полягав в тому, що попередні керманичі не бачили далі майбутніх виборів і підходили до всього з власних меркантильних інтересів. Чим відрізняються дії нинішньої влади? Відсутність реформування, боротьби з корупцією та відродження економіки – свідчать про те, що нічого не змінилося.

Пролунали також слова про макроекономічну стабілізацію, зростання економіки, був акцент на забезпечені добробуту українців та їхнього високого рівня життя. Що ж ми бачимо на справді? Придушення середнього класу бюрократичною машиною і податками, девальвацію національної валюти, тарифний геноцид і Україну на грані соціального вибуху.

Слова про те, що зовнішня загроза прискорила формування української нації є правдивими, але примиренська політика щодо російських терористів підірвала її бойовий дух. Пригадаймо черги у військкомати у 2014 році і порівняймо це з теперішнім становищем. Нині мало хто вірить у перемогу української армії, і все більше людей прагнуть завершити конфлікт за будь-яку ціну.

Також, прозвучала дивна цифра кількості загиблих українських військових на східному фронті – 2504. Зрозуміло, що офіційна статистика не відображає реальної картини втрат, і це є правильним з точки зору пропаганди. Втім, сам президент плутається у своїх заявах, адже ще у березні він озвучував іншу цифру – понад 2700 осіб. Таким чином, можна констатувати про незаперечні здобутки української армії – сили АТО навчилися воскрешати мертвих. Близько 200 військових за півроку – це дійсно «перемога».

Отже, назва Україна і синьо-жовтий прапор над райвідділом міліції – ще не є незалежністю. Справжньої незалежності ми ще не вибороли. Її здобуття лише попереду, тож теперішня Україну – плацдарм для завоювання реальної Незалежності.

Ярослав Чорний

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio