17.10.2018, 02:39
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
22:08 26.11.2016

Пам’ять та помста

Голодомор – це жахливий злочин радянської машини проти самого існування українців, що підірвав соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Пам’ять про голод 1932-33 років є важливою не тільки заради замучених радянською системою жертв, а й для нас самих, як приклад тих жахливих наслідків, що слідують за поневоленням. Передує ж поневоленню зазвичай відмова від боротьби, складання зброї, тобто, капітуляція. Після громадянської війни така капітуляція була не офіційною – ні останні бійці УНР, ні холодноярські повстанці капітуляцію не підписували. Здався народ Здався на милість переможця, понадіявшись на закінчення війни, на спокійне життя, на те, що їх ніхто не зачепить, на свою хату, що завжди скраю. Сьогодні багато верств українського суспільства уражені вірусом пораженства та відчуження від національних проблем. Серед патріотів зростає кількість прихильників «мирного плану» та умиротворення агресора за допомогою переговорів та договорів. Від інших, не надто патріотичних українців можна почути про «втому від війни», «мир за будь-яку ціну», і «безглузду ненависть» до ворогів України. Які ж паралелі виникають між сучасними настроями та нашою історією? Головною метою організації штучного голоду у 1932-33 роках було знищення народу, що не тільки не вписувався у рамки комуністичних ідей, а й успішно протистояв усій новітній більшовицькій системі. А чи не маємо ми сьогодні перед собою чисельнішого та могутнішого ворога? Чи потрібен зараз російській владі біля себе народ з настільки розвинутою недовірою до будь-якої влади та громадянською культурою, що стрімко розвивається? Враховуючи це, чи вдасться наш новітній ворог до нових, ще більш жорстоких методів нашого фізичного та духовного знищення – питання риторичне. Всі жахи, що відбувалися з нашим народом протягом радянського панування – наслідок відмови від боротьби з ворогом більшості населення. Звичайні, «прості» люди хотіли спокою, «просто хотіли жити», а в результаті отримали ще більший жах – масове винищення, знекровлення та деградацію української нації, чим дали нам, своїм нащадкам один з найболючіших уроків історії. І убезпечити нас від повторення жахів минувшини зможуть не договори та примирення з ворогом, а лише безкомпромісна і невпинна боротьба – за нашу землю, за наше майбутнє, і за нашу гідність.
Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio