24.10.2018, 13:15
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
17:11 18.05.2018

Політичний флюгер Юрій Луценко

Наближення чергових парламентських виборів в Україні можна помітити не лише за формальною ознакою невпинного руху календаря, але й за діями наших політиків, які почали пошук способів, що б дозволили їм залишитися в першому ешелоні влади та продовжити знущання над українцями. Однією з таких перманентних ознак є чергова зміна політичної орієнтації Юрієм Луценком. Так, в інтерв’ю “Інтерфакс Україна Луценко заявив: “Чесно кажу, що виступав і виступаю за створення правоцентристської партії, що має бути провайдером європейських реформ”. Про те, наскільки чесно висловився Генеральний прокурор стосовно створення правоцентристської партії, можна тільки здогадуватися. Адже Юрію Віталійовичу, як нікому іншому, притаманна одна дуже корисна для українського політичного бомонду річ — політичне флюгерство. І володіє він цією навичкою дуже майстерно.

Справді, в яких тільки політичних партіях не перебував шановний Генпрокурор без юридичної освіти, і яких тільки політичних поглядів він не дотримувався!

Цілком логічно, що старт політичній кар’єрі Юрія Віталійовича дав його батько — перший секретар Рівненського обкому КПРС, який після розпаду СРСР прилаштував свого сина до Соціалістичної партії Олександра Мороза. Саме членство в цій, відверто проросійській лівій політичній силі, привело Луценка до Верховної Ради спочатку як помічника Мороза, а потім як народного депутата. У ці роки політичні погляди поціновувача німецького пива та Сейшел не були такими проукраїнськими, як зараз. Підтвердженням тому стало інтерв’ю Луценка, яке він дав у 2002 році “Московскому комсомольцу в Донбассе”, де відверто, як “cправжній український патріот”, заявив, що “.. УПА була створена як зброя по боротьбі з польським населенням та євреями, а тому відроджувати її не можна ні в якому разі”. На той час Юрій Луценко вважав серйозною помилкою і відродження УПЦ Київського патріархату та емоційно розповідав про “утиски” прихожан української філії РПЦ

Утім, не минуло й двох років, як Юрій Віталійович, своєчасно збагнувши, що після Помаранчевої Революції суспільство починає симпатизувати дещо іншим ідеям, перейшов у зовсім протилежне ідеологічне середовище — табір Віктора Ющенка. Отримання епатажного союзника було в інтересах президента-бджоляра, а після остаточної перемоги Віктора Андрійовича, Луценко досить несподівано отримав посаду міністра внутрішніх справ України. Проголосивши себе у звичній для нього манері “термінатором”, Юрій Луценко однак не запам’ятався суспільству тією рішучістю у досягненні своєї мети, яка була притаманна його голлівудському прототипу. Так, жодна з резонансних справ (отруєння Віктора Ющенка, вбивство журналіста Гонгадзе, “справа Колеснікова”, “плівки Мельниченка”) до очікуваного українським суспільством результату так і не дійшла.

Після відставки уряду Тимошенко, нашвидкуруч створивши партію “Народна Самооборона”, Луценко увійшов в блок “НСНУ” та знову потрапив до українського парламенту. У ці часи Юрій Віталійович активно критикував Юлію Тимошенко, але вже у 2010 році запропонував їй об’єднати зусилля перед загрозою приходу до влади Віктора Януковича, ще раз підтвердивши свою політичну «всеїдність».

Після перемоги останнього, майбутній Генпрокурор опинився на лаві підсудних, що, зрештою, пішло на користь його політичному іміджу: саме тяга українців до співчуття “жертвам політичних репресій” допомогла Юрію Луценку швидко отримати необхідні політичні дивіденди після перемоги Революції Гідності.
Втеча Януковича, зміна влади та російська агресія відкрили нові перспективи перед колишнім послідовником соціалістичних ідей. Швидко зрозумівши, хто саме має найбільші шанси на перемогу, “термінатор” примкнув до табору Петра Порошенка, очолив фракцію БПП у Верховній Раді та, зрештою, у досить суперечливий, але природній для українських політичних реалій спосіб опинився в кріслі Генерального прокурора. Як і під час свого головування в МВС України, на новій посаді Юрій Луценко активно обіцяв українцям масштабні перемоги у боротьбі з олігархатом та російськими шпигунами, показував в залі Верховної Ради змонтовані короткометражки, які видавав за беззаперечні докази чи то корупції, чи то державної зради. Однак, крім декількох засуджених голів райрад та поліцейських, всі гучні справи поки що переслідує така ж доля, які і резонансні справи 2000-х. Ймовірніше за все, Насіров і Розенблат скоро будуть виправдані, натомість, у справах Шеремета, Шаповала, Хараберюша та Вороненкова значних результатів поки що не видно.

І ось тепер, усвідомивши невпевненість у перемозі Порошенка, Юрій Віталійович починає апелювати до правоцентристської риторики, пропонуючи створити нову партію та суттєво обмежити повноваження президента. Утім, немає сумнівів, що чергова зміна політичної орієнтації Луценка обумовлена лише одним: у будь-який спосіб зберегти свою присутність у владі після чергової хвилі виборів 2019 року.

Увесь цей невеликий екскурс у політичне минуле Юрія Луценка яскраво демонструє, що верхівка української політики за всі роки незалежності України ніяк фундаментально не змінилась і не має сталої ідеологічної позиції. Дивлячись на це, складно уявити, щоб конгресмен-демократ у США на наступних виборах до Конгресу представляв республіканську партію.

Отже, зрілість суспільства вимірюється не лише здатністю в належний час мобілізувати зусилля для фізичної протидії збанкрутілій владі, а й розпізнати серед нібито “нових” діячів відвертих політичних пристосуванців, яким без сумніву є Юрій Луценко.

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio