19.11.2018, 13:37
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
21:21 30.12.2016

Посттравматичний синдром: чи справді все так погано?

Війна приносить не лише смерть і фізичні каліцтва, але й травми психічного характеру. Це безперечний факт. Але в інформаційному просторі України тема потреби ветеранів у психологічній реабілітації роздута до надмірних масштабів. Коли почитати чи послухати людей, які не мають до війни ніякого безпосереднього відношення, може скластися враження, що кожен вояк, котрий повернувся з Донбасу, потребує психологічної допомоги і несе певну небезпеку для суспільства.

Зосередженість суспільної уваги на цій проблематиці має окремі позитивні аспекти, адже створює сприятливе тло для волонтерської діяльності. Не секрет, що держава приділяє ветеранам недостатньо уваги. Тому волонтерські ініціативи щодо різносторонньої реабілітації ветеранів особливо цінні.

Але в цілому ситуація себе не виправдовує.

Як мінімум, багато бійців, що повернулися додому, опиняються у незручній ситуації. Вони не потребують ніякої особливої реабілітації. Проте на них дивляться як на травмованих осіб. Це принижує і ображає.

Водночас роздмухування теми психічного травмування є одним із чинником формування антивоєнних настроїв. Бажати миру цілком природно. Та все ж національна спільнота має володіти певним рівнем мілітаристських настроїв. Ідеться не про якусь браваду, а про реалістичне світосприйняття, тверезе усвідомлення потреби у війні, що може виникати за певних політичних умов. Постійне циркулювання інформації, що підкреслює негативні сторони війни, пацифікує суспільство Парадокс полягає в тому, що для того, аби швидше закінчити війну на прийнятних умовах, суспільство має полюбити війну.

Ситуація з посттравматичним стресовим розладом дає чудово зрозуміти, що люди неоднакові за своєю природою. Ветерани-добровольці, особливо вихідці з націоналістичного середовища, потребують психологічної допомоги в рази рідше, ніж бійці, що потрапили на фронт в ході звичайної мобілізації. Розглянемо три основні аспекти цього явища.

По-перше, природний нахил до силової активності. Значний відсоток націоналістів — це люди з бійцівськими якостями. Для тих, хто багато років у націоналістичному русі, ні Майдан ні війна не стали шоком. Адже вони й до Майдану протистояли ворогам України силовими методами. Просто масштаби протистояння були іншими. Чимало націоналістів усвідомлювало неминучість війни з Росією. Врешті-решт, у суспільстві завжди існує якийсь відсоток людей, котрих тягне до військової справи та інших благородних і справедливих виявів застосування сили. Це абсолютно природна ситуація.

По-друге, ідеологічна мотивація. Вояк без ідеї — що танк без палива. Якщо вояк не мотивується високими ідеями, йому морально важко ризикувати власним життям. Війна здаватиметься йому чимось несправедливим і позбавленим сенсу. А зустріч із несправедливою і абсурдною дійсністю — це суттєвий виклик для психіки. Якщо ж війна вкладається у чітку ідеологічну систему, вона наповнюється важливим сенсом. Можна сказати, що націоналісти воюють не за нинішню Україну, не за Україну Порошенка та олігархічних кланів. Вони воюють за могутню Україну майбутнього. Жертви в ім'я цієї України дійсно виправдані.

По-третє, релігійність. Релігійна ситуація в рядах добровольчого середовища і військових загалом є строкатою. Та все ж серед українських вояків є чимало людей із високим рівнем релігійності. Як показує досвід, саме поєднання стійких релігійних переконань з природним нахилом до агресії створює чудові умови для участі у війні. Передусім сама віра в позагробне життя зводить страх смерті до необхідного мінімуму. Релігія надає вищого сенсу ідеологічним переконанням. Для релігійної людини, що бере участь у справедливій війні, зникає етичне питання вбивства ворога. Водночас їй буде легше стриматися від невиправданої жорстокості, котра потім стає викликом для сумління.

Потрібно враховувати ще один момент. Дехто вважає, що вояки, які повертаються до цивільного життя, “приносять” із собою війну, залишаючись і надалі агресивними. Але чи завжди варто пояснювати таку агресію психічними розладами?

В умовах війни агресія — це безпосередній спосіб вирішення поставлених задач. Проте в умовах мирного суспільства також існують ситуації, коли використання сили є виправданим.

Як фронтовик має реагувати на вияви побутового сепаратизму? Як він повинен відповідати на серйозні виклики і загрози власній гідності чи здоров'ю? Завжди і всюди звертатися до поліції або суду? На фронті вояк звикає до іншого. І якщо у цивільному житті він застосовує силу у адекватних межах, це аж ніяк не свідчить про його “ненормальність”. Швидше, ненормальним є суспільство котре стало занадто толерантним до зла.

Громадяни України не забезпечені належною реалізацією права на самооборону. А це породжує брак самоповаги на суто ментальному рівні. Можливо, поведінка деяких ветеранів це якраз і є ін'єкція самоповаги, а не якась “ненормальність”?

Ветерани з посттравматичним стресовим розладом існують і дійсно потребують психологічної реабілітації. Проте не варто робити надмірних узагальнень. Одним війна травмує психіку, а іншим — загартовує характер. Потрібно не тільки брати до уваги негативний досвід війни, але й використовувати її позитивний досвід. Адже цей досвід — це фундамент нової України.

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio