16.12.2018, 03:49
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
11:34 02.12.2018

Провокація Росії в Керченській протоці: слід «п’ятої колони»?

Топ-темою, яка зараз обговорюється в Україні, є відкрите застосування Росією зброї та захоплення українських військових кораблів в Керченській протоці з подальшим полоном їх екіпажів. Вітчизняним експертним середовищем, дипломатами, представниками громадсько-політичного сектору та частиною міжнародної спільноти висувається версія про свідомі дії Петра Порошенка, спрямовані на введення надзвичайного стану та забезпечення відтермінування виборів Президента та отримання додаткових рейтингових переваг. На перший погляд це виглядає цілком логічно, але не все так однозначно.

Спершу, поставимо собі очевидне в такому випадку запитання: хто ж отримав найбільші дивіденди за підсумками тієї ситуації, яку ми бачили в Керченській протоці минулими вихідними? Висновок, до якого можна прийти може бути не зовсім очікуваний: Російська Федерація. Й цілком можливо, що дійсні цілі цієї провокації ідея якої цілком можливо була опрацьована в Москві та реалізована не без участі «п’ятої колони» в українських спецслужбах чи політикумі, відмінні від просто спроби Порошенка продовжити своє перебування при владі. Спробуємо це пояснити.

По-перше, для проведення цієї акції Росією був досить вдало обраний час її реалізації.

Зовнішньополітичний контекст, а саме відсутність єдності в Європі на ґрунті «Північного потоку – 2», виходу Британії з ЄС, проблеми міграції та інших сварок всередині Європейського Союзу, концентрація уваги США на протистоянні з Китаєм та мігрантах з Латинської Америки створили для РФ вигідні умови для здійснення атаки на українські кораблі. На підтвердження цієї тези говорить досить різнопланова реакція на події в Керченській протоці з боку керівництва іноземних держав та їх лідерів, особливо в Європі. Ну а екстрене засідання РБ ООН скликаного на вимогу України, за змістом виступів нагадувало відоме аналогічне засідання 2014 року по Криму: суцільна стурбованість та глибоке занепокоєння. І хай скасування зустрічі Трампа з Путіним нікого не вводить в оману й не створює ілюзію перемоги: заяви та дії американського президента нерідко діаметрально змінювалися в досить короткому відрізку часу. Та й на подальші дії російського очільника це майже ніяк не впливає: Путін абсолютно переконаний в своїй правоті, ніяким чином не буде зважати на такий демарш Трампа й у своїх агресивних діях відносно України він не зупиниться навіть якби не зустрічався ні з ким, крім «лідерів ДНР ЛНР , Абхазії та дружнього їм Придністров’я.

Слід враховувати й те, що на Заході все частіше лунає запитання, яким чином вимоги України вводити нові санкції проти Росії поєднуються з присутністю в Україні російського бізнесу та щільними комерційними зв’язками українських підприємців та влади з РФ До речі, саме на проблему значної російської присутності в Україні звернув увагу американський генерал Бен Ходжес під час проведення у жовтні ц.р. у Львові безпекового форуму. Символічно, що ця теза пролунала якраз у фінальній частині дискусії, присвяченій ситуації в Азовському морі. І про таке здивування Заходом поведінкою України відносно російського бізнесу в самій РФ чудово знають.

З іншого боку слід визнати, що внутрішньополітична ситуація в Україні теж сприяла реалізації агресивних намірів Росії. Деморалізація та розчарування суспільства, зубожіння населення, шалений відтік мешканців України за кордон, невдоволення умовами життя та очевидне небажання влади реально боротися з російською присутністю навіть всередині України дозволили росіянам дійти до висновку, що очікувати на нову хвилю патріотичного підйому, як це було у 2014-15 роках не варто. Крім того, електоральні перспективи Петра Порошенка, як показали перші результати де-факто розпочатої виборчої кампанії, теж виглядають досить непривабливо, і ніякий Томос чи вже давно забутий безвіз не можуть переважити негатив від цін на комунальні послуги. Тобто, при правильній подачі, цей провокативний сценарій, як інструмент консолідації суспільства та концентрації влади, міг виглядати досить привабливим для самого Порошенка, але про це трохи згодом.

Інше важливе питання, на яке мусимо дати відповідь: яких результатів планує досягти Росія за підсумками реалізації цієї акції? Їх можна назвати декілька і всі вони цілком вкладаються у стратегічну концепцію РФ яка полягає у подальшій фрагментації та хаотизації українського суспільства, позбавлення його підтримки з боку Заходу та поглиблення суперечностей між самими західними країнами.

1. Продемонструвати світовій спільноті та українському суспільству, що на п’ятому році російської агресії влада України, нібито, все ще нездатна захистити власну державу у випадку прямого зіткнення з Росією та не готова до застосування сили у відповідь, що, фактично, має нівелювати популярну передвиборчу тезу влади про створення нової боєздатної армії. Це також сигнал для Заходу і особливо для США що, мовляв, передавати Україні зброю не варто, бо вона може просто віддати її супротивнику. На цьому тлі, заклики українських посадовців щодо введення в Чорне та Азовське моря кораблів НАТО для захисту України або тим більше не допуск в протоку Босфор російських військових кораблів виглядають відверто слабко.

2. Продемонструвати Заходу готовність Росії до прямого застосування зброї проти України та переведення агресії у нову фазу відкритих воєнних дій між РФ та Україною, що, в свою чергу, має спровокувати подальший розкол в позиції країн Європи відносно України.

3. Створення чергової хвилі напруженості та страху в українському суспільстві, що на тлі корумпованості влади та загального розчарування її діями, може призвести до подальшого розшарування суспільства та посилення міграції (тобто в умовах війни втрати мобілізаційного ресурсу).

4. Ще більше зменшення й так вкрай низької економічної привабливості України для іноземних інвесторів, стимулювання відтоку капіталу з України та прискорення кризових явищ в українській економіці.

5. За розрахунками росіян, збройне зіткнення в Керченській протоці має призвести до подальшого суттєвого зменшення вантажопотоку через Маріупольський та Бердянський порти, майже повного призупинення роботи металургійних підприємств Маріуполя та подальших втрат державного та місцевого бюджетів. Зазначене спричинить соціально-економічний колапс регіону, що створить вигідні передумови для подальшого розгортання російської агресії. Не виключено, що ці дії РФ є певною мірою формою покарання Рината Ахметова за небажання приєднатися до проросійського проекту Бойко-Медведчука «Опозиційна платформа – За життя».

6. Деморалізація українського суспільства. За розрахунком росіян, взяття в полон українських військових разом з бойовими кораблями, які у таких випадках мають бути затоплені, повинні продемонструвати пересічним громадянам, що українська армія наразі перебуває у такому ж стані, як і у 2014 році та нездатна до рішучих дій, а тим більше застосування зброї.

Слід додати, що дії РФ в Керченській протоці готувалися заздалегідь, адже власне підготовка до переходу кораблів з Одеси в Бердянськ ніякою таємницею для росіян не була. Про це опосередковано свідчить посилення угруповання кораблів ФПС ФСБ РФ на вході в Керченську протоку малим протичовновим кораблем «Суздалець» ЧФ РФ що за умов простого контролю цивільного судноплавства не є необхідним.

Немає жодних сумнівів, що президент України знав про підготовку цього переходу. Однак, в українських реаліях не можна виключати, що задум росіян з організації цієї провокації міг полягати в тому, щоб за використання власної агентури в лавах українських спецслужб, військового керівництва чи політиків переконати Порошенка в ефективності проведення провокативних дій в Керченській протоці з метою встановлення в Україні повномасштабного воєнного стану як елементу забезпечення консолідації суспільства на тлі агресивних дій Росії та отримання додаткових важелів впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. При цьому, до президента могла бути доведена інформація, що конфлікт в протоці носитиме менш агресивний характер і не матиме таких катастрофічних наслідків, а внутрішньополітичний результат буде досягнуто без значних зусиль.

Отже, на ділі все виявилося набагато складніше. Введенням незрозумілого за змістом та терміном військового стану Петро Порошенко не отримав ніяких політичних переваг, а ситуація довкола України значно ускладнилась. І тільки повноцінне розслідування усіх обставин, від появи задуму на перехід, до віддання бойових розпоряджень командирам катерів та буксиру вкупі зі з’ясуванням змісту інструктажів, які вони отримували, можуть пролити хоч якесь світло на справжній зміст цієї драматичної події. Вимагати проведення такого розслідування – першочергове завдання суспільства.

Ілюстрація: vesti-ua.net

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio