14.12.2018, 14:19
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
19:58 09.07.2016

Реальний захист для жінок, а не флешмоби

У соцмережі розпочалась кампанія проти замовчування насильства над жінками. З хештегом #яНеБоюсьСказати українки зізнаються у домаганнях та згвалтуваннях — у тому, про що раніше боялися говорити.



Акцію у Фейсбук запустила журналістка Анастасія Мельниченко.



Вона розповіла про свій гіркий досвід та запропонувала іншим ділитися їхніми історіями.

«#яНеБоюсьСказати», на перший погляд, – ідея хороша. Хто ж буде заперечувати право жінок на захист від сексуального насильства? Але в тому то й проблема, що всі ініціативи ліваків (а сучасний фемінізм – це яскраво лівацький рух) неминуче призводять до протилежного результату. Вони розгортають боротьбу проти расизму, і це породжує безпрецедентний рівень міжрасової агресії. Вони розгортають компанію за гуманне виховання, і це породжує хвилю жорстокості в школах і підлітковому середовищі. Вони обіцяють свободу для всіх і кожного, і це породжує тотальний контроль над людьми та суспільством. Простіше кажучи, потуги лівих вирішити проблему можна порівняти з ефективністю місії ОБСЄ на Донбасі (лише при цьому порівнянні ОБСЄшники, напевно, виглядатимуть майже непогано).

Тепер ось розгортається кампанія захисту українських жінок. Якщо врахувати «конструктивність» ліволіберального підходу, це не може не викликати занепокоєності у самих жінок і справжнісінького жаху в люблячих їх українських чоловіків.

Давайте подивимось, нащо це все потрібно феміністкам і що це принесе українським жінкам?

Використання ідеї боротьби з насильством проти жінок як певного знаряддя фемінізму має давню історію. Оскільки негативне ставлення до такого огидного злочину, як зґвалтування, є глибоко вкоріненим у традиційній європейській культурі, цей підхід просто приречений на успіх. Але проблема в тому, що це лише знаряддя для феміністичного руху.

Треба уточнити, що те, що зараз іменують фемінізмом, уже давно не має нічого спільного з боротьбою за рівність прав чоловіків та жінок. Рівність давно досягнена, і сучасний фемінізм веде боротьбу проти природних відмінностей між чоловіками та жінками. У цій нелегкій боротьбі він тісно взаємодіє з агресивним інтернаціоналізмом, гомосексуальним активізмом і тому подібними рухами, яких нерідко визначають як «культурний марксизм».

Головною причиною насильства проти жінок феміністки та їхні друзі вважають саму по собі європейську (в нормальному розумінні культуру), яку вони нерідко так і йменують «культурою зґвалтування». Для нормальної людини це звучить шокуюче, адже традиційна культура асоціюється з ідеями лицарства , витонченого високого кохання, дбайливого ставлення до жінок з чоловічого боку. Але ж це для нормальних, а для ліваків усе це прояви ненависної патріархальності, яка породжує агресію, ієрархію і тому подібні «жахливі» речі.

Отже, висновки вони роблять прості: максимально знищити традиційні моделі поведінки різних статей (простіше кажучи, зробити чоловіків максимально «обабленими»), зруйнувати родину та авторитет батька (простіше кажучи, родину в принципі), видати купу ідіотських законів щодо боротьби проти насильства над жінками (які на практиці не тільки не впливають на покращення ситуації, а й дозволяють безвідповідальній владі ухилятись від реальної боротьби зі злочинцями). Як наслідок, на думку ліваків, усюди запанують лад та безпека і нещасні жінки нарешті відчують себе спокійно.

На практиці елементарний здоровий глузд свідчить про діаметрально протилежне. Безвідповідальні, позбавлені адекватного чоловічого виховання «чоловіки» не здатні захистити жінок. Значна частина сумних історій, описаних під час флешмобу, якраз викриває те, що значна частина злочинів не відбулась би, якби не байдужість, за якою приховується елементарний страх. Той, кого не привчили захищати себе та відстоювати свої права, ніколи не захистить іншого. Так, чоловіча природа агресивна, але саме завдячуючи цьому людство ще існує на планеті. Патріархальна культура в свою чергу, вводить цю агресію в межі, де вона може не руйнувати, а захищати. Але ж хто введе в ці межі в суспільстві, де зруйнована сама постать батька як голови родини?

І не варто думати, що такий «чоловік» позбавлений маскулінності, не здатен на жорстокість. Якраз навпаки, жорстокість до слабших завжди була ознакою представників низів ієрархії. Саме слабкий буде шукати слабшу жертву, насамперед жінку або дитину, щоб виплеснути свою дезорганізовану приспану агресію. І йдеться не тільки про маніяків. Школи переповнено «шакалами», які з насолодою готові завдавати біль слабшому, але плачуть і волають про допомогу, коли йдеться про кілька елементарних затріщин у їхньому випадку. З часом з них легко виростають потенційні вбивці і ґвалтівники , які при цьому не здатні навіть спробувати витримати небезпеки, яких вимагає військова служба. Характерно, що в жорстких чоловічих середовищах таких намагались позбутися в усіх народів та в усі часи. Так що виховані «немаскулінно» хлопчики – це в кращому разі лише нікчемні шмарклежуї, і розраховувати на безпеку сусідства з ними не варто.

Так само і з законодавчою боротьбою за захист жінок. У традиційних патріархальних суспільствах (наприклад, у гетьмансько-козацькій Україні) зґвалтування зазвичай тягло за собою смерть. А ось зараз наше «гуманне профеміністичне суспільство намагається знайти виправдання будь-якому дегенерату. Типовим проявом маразму є пошуки коріння провини злочинця в «тяжкому дитинстві» або в тому, що він «сам був підданий насильству». Таке враження, що це робить покидька більш безпечним або віднімає в жертв право на справедливу відплату. Окрема розмова про ґвалтівників неєвропейського походження. Політика абсурдної політкоректності вже фактично перетворила зґвалтування ними місцевих жінок в легальний процес.


Про право жертв на самостійний захист феміністки теж не дуже люблять говорити. Реальне право не бути зґвалтованою – це зброя, яку жінка може використати. Праві націоналісти давно виступають за право на зброю для вільних і лояльних громадян України. Але щось не помітно зусиль феміністок у цьому напряму. Але ж це повний абсурд, жінка фізично слабша за чоловіка, передусім жінкам потрібна зброя для самозахисту. Тим не менше всюди в світі феміністки разом з іншими ліваками виступають проти права на зброю. Для них це прояв ненависної «патріархальної культури зґвалтування».

Які ми з цього зробимо висновки?

Проблема насильства над жінками існує, і націоналісти знають, як відповісти на цей виклик. Наш рецепт надзвичайно простий і складається з трьох інгредієнтів: справедлива сильна держава, міцна патріархальна родина, вільний озброєний громадянин.

Справедлива сильна держава не буде виправдовувати ґвалтівника. Це не злочин з розряду тяжкої помилки, на кшталт крадіжки або бійки, він розкриває дегенеративну натуру злочинця, і наслідки мають бути відповідні. Суспільство має очищатися від шлаку, а жертви мають право на справедливість.

Міцна патріархальна родина здатна виховати відповідальних і жорстких, за такої потреби, громадян. Вона є клітинкою суспільного організму, яка здатна оздоровити його самим фактом свого існування. Слабаки та ґвалтівники з такої родини не з’являться. Крім того людина, що спирається на захист родини є більш захищеною і вільною. Саме тому ліваки, що прагнуть перетворити людину в раба, ведуть боротьбу проти неї. Зрозуміло, що жінка, яка відчуває захист міцної родини, буде краще убезпеченою.

Вільний озброєний громадянин – це природна опора та захист і держави, і родини. В суспільстві, де вільні громадяни мають право на зброю, злочинність в принципі має небагато шансів. Особливе значення це буде мати для захисту особистої безпеки людей і передусім жінок. Та й загалом жінка повинна мати зброю, щоб захистити себе та дітей.

Отже, неозброєним оком ми можемо побачити, хто пропонує українським жінкам реальний захист, а хто цинічно використовує для просування лівацької пропаганди.

Едуард Юрченко

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio