17.12.2018, 16:25
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
22:46 10.07.2016

Стратегія країн Інтермаріум в умовах епохи глобальної турбулентності.

З початком ХХІ століття світ увійшов в епоху «турбулентності» (невпорядкованості, панування «нелінійних процесів»). Запуск невпорядкованих процесів було зумовлено кількома значимими подіями:

Епоха глобальної турбулентності, основні етапи початку нової доби в історії людства:
Терористична атака 11 вересня 2001 року.
Початок війни в Афганістані (2001) та Іраку (2003).
Глобальна економічна криза (2008).
“Арабська весна” (2010).
Поступовий початок перманентної війни в Сирії, Лівії та Ємені.
Революція 2013/14 в Україні. Початок російської агресії проти України та війни на Сході України.

Початок епохи глобальної турбулентності почав осмислюватися не лише багатьма публіцистами, соціологами, геополітиками, політологами, філософами та футурологами але й потужними державними та недержавними організаціями. Зокрема, цієї теми торкнулася у своїй доповіді «Глобальні тенденції 2025: Змінений світ» і Національна рада розвідки США Попри те, що окремі моменти доповіді не виправдали себе вже в перші ж роки після її оприлюднення, певні тенденції, описані в тексті, доволі яскраво проявляються у сучасному світі. Серед них варто відзначити наступні:

“Глобальні тенденції 2025: Змінений світ” – доповідь Національної ради розвідки США
До 2025 року єдина “міжнародна спільнота”, яка складається з держав, більше не існуватиме;
Посилення таких геополітичних гравців, як Китай, Індія, РФ і т.п.;
Зростання умовної сили недержавних суб’єктів – компаній, кланів, релігійних організацій, кримінальних організацій.
Так само, нова епоха швидко змінює саму природу військового конфлікту. На перший план виходять ті моменти, які ще вчора були малопомітні. Революційні зміни в технологіях, як і завжди в процесі розвитку людства, стимулюють розвиток військової техніки. Однак цим зміни не обмежуються. Нова військова тактика і стратегія повинні поєднувати традиційну «лінійну» логіку конвенційної війни, та «нелінійну», «асиметричну» логіку війни «гібридної». Звісно, диверсійно-партизанські дії в тилу супротивника, т.зв. «мала війна», активне використання пропаганди і контрпропаганди, залучення мирного населення до тих або інших форм воєнних дій, існували й раніше. Особливо це має бути зрозуміло спеціалістам із історії Балто-Чорноморського регіону. Однак новітня доба робить «не конвенційний», «гібридний» аспект війни визначальним, оскільки він надзвичайно добре корелюється з логікою «нелінійних», «хаотичних» процесів у сучасному світі. Отже, трохи модифікуючи і виносячи за дужки зайве, поглянемо тезово на те, як бачать ці процеси спеціалісти Національної ради розвідки США

Зміна природи конфлікту
1. Зростання ролі високих технологій. Нові види озброєння зброя підвищеної точності, використання штучного інтелекту та робототехніки.
2. Розвиток нестандартних військових стратегії та тактики. Зростання ролі нерегулярних військових формувань, що провадять бойові дії у розосереджених бойових підрозділах.
3. Велике значення невійськових компонентів воєнних дій: економічних, ресурсних, психологічних, інформаційних та кібернетичних. Широке використання “медійної війни”.
4. Поширення та вибух конфліктів поза традиційним полем бою. Територіальне обмеження конфліктів стає складним завданням. Військові сили та недержавні угрупування починають та поширюють конфлікти поза традиційним полем бою.
Так само, відповідно до епохи, змінюється і ставлення до ядерної зброї. Протягом «Холодної війни» загроза тотального знищення всього живого в результаті світової ядерної війни була потужним стримуючим фактором, яким користувалися дві великі супердержави – СССР і США Офіційний, «легальний», «ядерний клуб» було офіційно обмежено п’ятьма державами – США СССР, КНР, Францією та Великою Британією. Проте навіть наприкінці епохи «Холодної війни» все більше держав успішно чи безуспішно намагалися здобути свій мілітарний ядерний потенціал – Ірак, Південна Африка, Ізраїль, КНДР і т.п.. Попри те, що деякі з цих спроб скінчилися провалом, з настанням епохи глобальної турбулентності розбудова ядерного потенціалу стала визначальним фактором у оборонній доктрині таких, наприклад, країн, як Індія, Пакистан, Ізраїль, КНДР. Мають технічну можливість створити власні ядерні сили такі технічно розвинені країни, як Японія та Південна Корея. Очевидно, що метою отримання ядерного потенціалу тут є вже не глобальне міліарне стримування, а вирішення локальних безпекових питань. Відповідно, постає потреба у розробці нових видів ядерних озброєнь, з меншим масштабом руйнівної дії та високою точністю ураження. Разом із тим, розвиток технологій робить можливим потрапляння радіоактивних матеріалів та ядерних зарядів малої потужності в руки недержавних терористичних організацій. Отже, варто наголосити три, основні на нашу думку, тези, які можна виокремити з відповідного розділу доповіді Національної ради розвідки США

Новий спосіб використання ядерної зброї
Збільшення держав, що володіють ядерною зброєю та поширення ядерних матеріалів серед терористичних груп
Поступове послаблення ядерного “табу”.
Створення нових видів ядерного озброєння для здійснення атак обмеженого фізичного знищення, зруйнування інформаційних мереж та систем.

Особливу роль в умовах глобальної турбулентності починають відігравати міжнародні кримінальні клани і мережі. Ослаблення більшості національних держав, посилення ролі транснаціональних корпорацій, робить політико-економічну сферу вразливою для втручання з боку різного роду кримінальних структур. Які, поступово, можуть зростатися і з державним апаратом тих або інших держав, і з тими або іншими транснаціональними бізнес-інституціями. Особливо яскраво ця тенденція проявляється на пост-совєцькому просторі. Де пост-комуністична номенклатура та спецслужби поступово зливаються із різного роду кримінальними мережами і взаємно використовують один одного в економічній та політичній сфері (зокрема і в сфері міжнародної політики). Ось основні моменти цієї глобальної трансформації кримінального світу:

“Тіньова” міжнародна кримінальна система до 2025 року

Проникнення кримінальних угрупувань у галузь енергетики
Зростання впливу криміналу на державну (в т.ч. зовнішню) та корпоративну політику
Найбільші шанси кримінальних мереж на євразійських ринках
Оскільки російські постачальники захоплюють більшу частину енергетичних ринків Європи та Азії, мережі організованої злочинності можуть поширювати межі своєї діяльності, сприяючи корупції та впливаючи на міжнародну політику

Як і завжди, протягом історії людства, глобальні зміни в технологічній сфері породжують зміни і в природі війни. Важливо, що нова індустріальна революція накладається на процеси глобальної турбулентності. Що кардинально змінює характер військових дій і формує або підсилює нові фактори, що дають перевагу у військовому протистоянні. Зокрема, ця тема була озвучена на Міжнародному економічному форумі у січні 2016 року в Давосі його президентом – Клаусом Мартіном Швабом. Що показує міру зацікавленості і стурбованості світової економічної верхівки цими процесами.

Четверта індустріальна революція і зміна природи війни.

Клаус Мартін Шваб – президент Міжнародного економічного форуму в Давосі:

«Четверта Індустріальна Революція також глибоко вплине на національну та міжнародну безпеку, визначаючи ймовірність та характер конфлікту. Історія воєн і міжнародної безпеки – це історії технологічних інновацій, і сьогоднішній день – не виняток. Сучасні конфлікти за участі цілих держав надміру «гібридні» за своєю структурою, включаючи традиційні військові дії на ТВД поряд з елементами, які раніше ототожнювалися з недержавними áкторами. Межа між війною і миром, воюючою стороною конфлікту і невоюючою стороною, навіть між наявністю насильства і його відсутністю (кібератаки), стає тонкішою і важче визначеною.
По мірі розвитку цих процесів, а також зменшення перепон для використання таких нових технологій, як ядерна чи біологічна зброя, окремі особи або їх невеликі групи отримають можливість завдавати масових збитків нарівні з цілими державами. Ця нова вразливість призведе до виникнення нових страхів, побоювань. Але в той же час, розвиток технологій створює потенціал для зниження масштабів або сили шкоди від насильства шляхом розробки, наприклад, нових видів захисту, або більш точних систем нанесення шкоди».

Подивимося тепер, як ці нові виклики можуть відобразитися на регіоні Інтермарум. Адже будь-яка агресія та військовий конфлікт тепер може початися саме із активізації та розгортання вже наявних або ж заморожених конфліктів. Або ж, розгортання нових конфліктів (етнічних, політичних, релігійних) у середовищі цивільного населення. Із його активною участю на початкових етапах війни. Це неможливо без за діяння «недійної компоненти» війни нового покоління. Конфлікт має відбуватися із поступовим залученням іррегулярних та формально недержавних озброєних формувань (парамілітарні організації, кримінальні структури, приватні військові компанії). І лише потім залучається достатній наступальний арсенал конвенційної війни. На території Ітермаріум та суміжних теренів, окрім зони відкритих бойових дій, на території окремих районів Донецької та Луганської областей та окупованого Криму, є ціла низка «заморожених» та «напів-заморожених» конфліктів: Південна Осетія, Абхазія, Придністров’я, Нагірних Карабах, Боснія і Герцеговина, Косово, Північний Кавказ. Південніше знаходиться зона активних бойових дій у Сирії, Іраку та турецькому Курдистані. А також зона заморожених конфліктів на Кіпрі, Лівані та зона перманентного ізраїльсько-арабського протистояння. Всі ці зони умовно схематично позначені на нижче наведеній мапі червоним. Серед зон потенційного конфлікту, який може розгорнутися із дуже великою ймовірністю (внаслідок активної дестабілізаційної роботи РФ серед населення із російською ідентичністю або ж великим рівнем проросійських настроїв) можна виділити території Харківщини, Одеської та Миколаївської областей, південних та північних районів Молдови, північно-східних повітів Естонії (Нарва, Кохтла-Ярве), регіону Латгалія на сході Латвії та її столиці Риги. Ця, друга, категорія регіонів потенційних конфліктів позначена синім кольором. Потенційний конфлікт, за певних обставин і зовнішнього впливу, може виникнути також і в таких регіонах із різнорідним, етнічно чи конфесійно, населенням, як центральна Трансільванія у Румунії (т.зв. «земля секеїв»), Віленський регіон у Литві (місце компактного проживання населення із польською ідентичністю), регіони із угорським населенням на території південної Словаччини та півдня Закарпатської області України, румунські поселення на півдні Чернівецької області України, місце компактного проживання православної конфесійної меншини на сході Підляського воєводства Польщі. Ця, третя, категорія потенційно конфліктогенних регіонів позначена на мапі зеленим кольором.

Простір INTERMARIUM:
Актуальні та потенційні зони конфліктів



Тепер поглянемо на те, як розташований російський конвенційний військовий наступальний потенціал. Одного погляду на мапу вистачить для того, щоби зрозуміти, що РФ готується до агресивних дій щодо держав, розташованих на захід від її кордонів. Окрім нарощування військової присутності на території окупованого українського Криму та Калінінградської області РФ (де розташовано, крім іншого, і ядерні наступальні озброєння , підсилення 6-ї загальновійськової армії з центром у Санкт-Петербурзі, Кремль, за останні два роки, відродив дві авіаційні армії у складі Західного і Південного військових округів (6-у зі штабом у Санкт-Петербурзі та 4-у зі штабом у Ростові на Дону). Відродив 1-у танкову армію зі штабом у підмосковному Одинцово, та переформував й почав перебазування 20-ї загальновійськової гвардійської армії з регіону Центральної Росії на територію Курської та Воронезької областей. Особливу небезпеку для миру в регіоні становить перебазування в район Богучара Воронезької області 1-ї гвардійської танкової бригади (з характерною назвою «Уральсько-Львівська»), швидке перебазування з району Єкатеринбургу в район Клинців Брянської області 28 окремої мотострілецької бригади, та формування окремої мотострілецької бригади в Єльні Смоленської області. І це лише початок розгортання наступальних підрозділів та з’єднань на західному кордоні РФ. Очевидно, що це загроза не лише Україні щодо якої РФія вже здійснює військову агресію. Але й засіб тиску на здавалося б «союзну» Білорусь (так, важливі транспортні вузли в Орші та Гомелі тепер можуть бути захоплені російськими військами протягом 8-16 годин). Засіб шантажу інших країн регіону. До факторів, що загрожують миру в регіоні слід додати російські військові бази в окупованих Абзазії та Південній Осетії (Гудаута та Джава), у Вірменії (Гюмрі), на території Сирії (Тартус та Латакія).

Російські військові бази на території регіону та наступальні підрозділи і з’єднання на західному кордоні РФ



Активно кремлівське керівництво займається й підігріванням різного роду конфліктів на території Інтермаріум. Варто привести лише один приклад. Є така собі російська державна мультимедійна служба «Sputnik», яку очолює одіозний пропагандист Дмітрій Кісєльов. І є польський псевдо-правий активіст, лідер незареєстрованої парії „Zmiana” Матеуш Піскорський, який активно співпрацював з цією агенцією і публікувався на її інтернет-ресурсах. Крім звичної для співробітника подібного роду інформаційно-пропагандистських органів активності з виправдання російської агресії на Сході та Півдні України, Піскорський разом із колегами по партії також займався активним розпалюванням антиукраїнських настроїв у Польщі. Поки, зрештою, в травні 2016 р. не був заарештований польським Агентством внутрішньої безпеки за підозрою у шпигунстві на користь РФії.

“Розпалювачі конфліктів” – знаряддя інформаційної агресії РФ

Дмітрій Кісєльов

Матеуш Піскорський




Активно використовує Кремль й інше ефективне знаряддя війни нового покоління – приватні військові компанії та парамілітарні структури. Вони активно залучалися як для першого етапу агресії проти України, так і для втримання під контролем окупованих районів Донецької та Луганської областей. Серед них варто зазначити наступні:

Участь російських приватних військових компаній та парамілітарних структур в агресії щодо України
ПВК МАР
“ПВК Вагнера”
ПВК “E.N.O.T. Corp”
“Казачество”
Що ж можуть протиставити народи Інтермаріуму новим викликам? Варто згадати кілька напрямків, які повинні визначати стратегію наших країн в умовах епохи глобальної турбулентності.

Відповіді на виклики епохи для країн ІNTERMARIUM
1 Нейтралізація потенційних конфліктів між країнами регіону. Зняття напруженості між українцями і поляками, між поляками і литовцями, між угорцями і навколишніми народами, між румунами і українцями. Все це зменшить можливості використання історичних конфліктів силами з-поза регіону і гарантує стабільний мир на теренах Інтермаріум.
2 Створення єдиного захищеного від зовнішнього втручання інформаційного та економічного простору. Обмеження можливостей для ведення інформаційної та економічної агресії з боку країн з-поза регіону.
3 Створення спільної мережі недержавних військових акторів (приватні військові компанії), сил територіальної оборони. Така мережа допоможе зменшити вплив засобів «гібридної агресії» і ефективно протидіяти іррегулярним силам агресора на території країн регіону.
4 Координація діяльності оборонних відомств та спеціальних служб. Координація та нарощування спільного військового потенціалу на східних кордонах регіону. Така координація допоможе протидіяти загрозі конвенційної військової агресії з боку РФії.
5 Створення системи протидії ядерній агресії (спільна система ПРО, створення спільної системи протидії ядерному тероризму). Зміна ставлення до ядерної зброї в світі та послаблення «ядерного табу» є однією із вагомих загроз для регіону. Для протидії цій загрозі потрібні координовані дії країн регіону.
6 Створення спільної стратегії енергетичної безпеки. Енергоносії є одним із засобів реалізації геополітичних стратегій. Створення спільної стратегії енергетичної безпеки допоможе у обороні спільних стратегічних інтересів країн регіону.
7 Тісніша координація діяльності правоохоронних структур в боротьбі з кримінальними мережами. Кримінальні мережі перетворюються на потужних геополітичний фактор, зброю в умовах війни нового покоління. Протидія цій зброї – нагальна задача для країн регіону.
8 Створення спільних “технопарків”, спільний розвиток нових високих технологій. Лише країни, забезпечені найновішими технологіями спроможні протистояти агресії в умовах сучасного світу. Спільна розробка високих технологій – гарантія суверенного розвитку народів Інтермаріум.

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio