16.10.2018, 03:15
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
02:02 18.01.2017

Візит Байдена, помилки Києва і подвійні стандарти українського мейнстріму

Візит Джо Байдена до Києва вкотре показав недоліки української зовнішньої політики, а також дав привід задуматися над тим, у якому викривленому інформаційному полі живе наше суспільство

Почнемо з зовнішньої політики.

Той факт, що віце-президент США здійснює офіційний візит до Києва в останні дні свого врядування, когось може потішити. Мовляв, ось наскільки важливою Україна є для США Але не все так райдужно. Навіть навпаки.

Винесемо за дужки мету візиту Байдена. З чим саме він пов'язаний у першу чергу — з бізнес інтересами «Burisma Holdings» чи з якимись політичними розрахунками Демократичної партії — це окреме питання. Важливо підкреслити інше: занадто гостинний прийом Байдена у Києві самим Вашингтоном може сприйнятися як недружній акт. Ідеться про Вашингтон завтрашнього дня — Вашингтон Трампа.

Ні для кого не секрет, що під час останніх президентських виборів у США відбулося щось більше за передачу естафети з рук демократів у руки республіканців. Протиріччя між Трампом та Демократичною партією більш, ніж серйозні. Їхнє протиборство у публічній сфері важко не помітити.

Агресивними випадами проти Трампа встиг відзначитися і Байден. Зокрема, за декілька днів до візиту в Київ Надмірна гостинність до Байдена виглядатиме на цьому тлі як прояв солідарності з противниками Трампа.

Ще під час виборчої кампанії і офіційний Київ менйнстрім вітчизняних ЗМІ і більша частина українського політикуму зробили необдуману ставку на Гілларі Клінтон. Піком такої поведінки став візит Порошенка до США його зустріч із Клінтон й ігнорування Трампа. Чи не єдиними, хто критично поставився до такої політики, були націоналісти. Так, зокрема, поведінку Порошенка різко розкритикував лідер «Національного корпусу» Андрій Білецький який зауважив, що Банкова не лише не враховує можливість обрання Трампа, але й заплющує очі на стрімкі зміни, що відбуваються у світі.

Обрання Трампа стало шоком і для Банкової, і для більшості представників вищого ешелону влади загалом. Після цього шоку можна було б порозумнішати. Але, як бачимо, Банкова залишається занадто інертною у своїх забобонах.

Тут не йдеться про політику «Сподобатися США за всяку ціну». Адже покладатися передусім треба на власні сили. Але навіщо демонструвати крайню дипломатичну нетактовність? Із почуття вдячності до самого Байдена? Так бути вдячним особливо і немає за що. І тут ми підходимо до наступної проблеми: необ'єктивності українського інформаційного поля у питанні «проукраїнськості» і «проросійськості» політичних сил США

Через необ'єктивність ЗМІ і багатьох «аналітиків» в Україні міцно закріпилися стереотипи про «проросійського Трампа» і «нашого союзника Обаму» (разом із його адміністрацією із Байденом включно). Хоч відомо, що Трамп, критикуючи під час виборчої кампанії Обаму, критикував і його слабкість у зовнішній політиці, зокрема нездатність протидіяти Путіну.

Українські ЗМІ працюючи по шаблону, хапалися за будь-яке висловлювання Трампа, яке могло б свідчити про його «симпатії» до Росії. В той же час Байдена чомусь не прийнято вважати «проросійським». Хоч, якщо судити його по тих мірках, що і Трампа, матимемо образ ще того «лобіста кремлівських інтересів».

Зрозуміло, що ніяким лобістом Байден не був і лише працював у руслі політики Обами. Але у його риториці, зокрема під час візитів до України, ми знаходимо заклики щодо надання окупованим територіям «особливого статусу» (дослівно - «автономії»), амністії сепаратистів та інших речей, які йдуть врозріз із нашими інтересами. Якби щось подібне озвучував Трамп, його відразу звинуватили б у тому, що він прагне замиритися з Росією коштом України. А він з часом дійсно може цього захотіти — якщо Україна сама не боронитиме свої інтереси, а Київ житиме вчорашнім днем і демонструватиме брак зовнішньополітичної тактовності.

Неважко зрозуміти, чому сотні тисяч українців існують у занадто віддаленому від реальності інформаційному полі. Цьому сприяють ідейно-політичні орієнтири низки великих ЗМІ а рівень української журналістики в цілому залишає бажати кращого. А от чому не поспішають вмикати здоровий глузд на Банковій — залишається загадкою.

Дмитро Сулима

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio