17.08.2018, 08:15
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
20:25 26.03.2017

За межею конвенційного гуманізму

Друга Світова війна і Югославські війни змусили міжнародну спільноту тотально переосмислити і жорстко реформувати створену Версалем систему міжнародних відносин. Масові екстермінації у радянських і німецьких концтаборах і хвилі етнічних чисток, що накрили Югославію, внесли значні корективи у міжнародне право і систему світового правосуддя.

Гаазький трибунал до цих пір займається переслідуванням військових злочинців і політиків, що вбивали цивільних або віддавали відповідні накази. Переслідування і суди одночасно наштовхують нас на неоднозначну думку.

Попри шляхетність багатьох людей і категоричність по відношенню до насильства, дуже важко правильно оцінити чиїсь мотиви, а тим паче відділити людей від проблеми. Часто через дії кількох людей або однієї групи, тінь падає на весь народ повністю знецінюючи її чесноти.
Але що далі? До чого такий підхід призводить? Жоден поважаючий себе народ ніколи не прийме роль покірного стада тварин заради вищих гуманістичних ідеалів, на які інша сторона не задумуючись наплює, продовжуючи масові вбивства, обстріли мирних районів і тортури.
Правда така, що ані угоди, підписані у престижних готелях, ані крики правозахисників і навіть інтервенція голубих касок не зможуть цього змінити. Досвід Югославії найкращий тому доказ. Безпорадність і відчутну кризу сучасної системи безпеки у боротьбі з тероризмом, яку заслужено називають Третьою Світовою війною, можна порівняти з фільмом Даніса Тановича «Земля Нічия». Голубі каски, які прибули в Югославію з миротворчою місією, абсолютно і до кінця розуміють свою задачу, але не здатні допомогти босняку, який, подібно овочу, лежить на стрибаючій міні.

Сучасна війна, з якою світ має справу один в один повторює основну ідею фільму. Світ лежить на стрибаючій міні, а сучасна система міжнародної безпеки – це солдат ООН який не здатен нічим зарадити і спокійно спостерігає за масовими вбивствами людей.

Своєю безпорадністю перед світовим злом ця система штовхає людей на шлях кривавої вендетти, бо своїм страхом припинити зло, яке коїться на її очах, вона породжує ще більше зло.

Ніхто не прийме ролі покірного стада тварин, яке женуть на забій, тим не менш судді і прокурори різних міжнародних трибуналів чи автори «геніальних» гуманітарних конвенцій про мир у всьому світі, де вовки граються з вівцями і ніхто нікого не вбиває, не сприймуть це як свою помилку, не сприймуть це як сигнал, що система дала збій, а постійно шукатимуть глибинних мотивів людської ненависті, яку вони категорично засудять у судових залах міжнародних трибуналів, реально будучи впевненими, що цього достатньо.

Вони поставлять тавро на тих, хто йшов на співпрацю з одними окупантами, щоб викинути інших, роблячи вибір між більшим і меншим злом, але ніколи не визнають того факту, що масові вбивства і війна, приправлена пекельною ненавистю – це не причина людського горя, а лише наслідок безпорадності системи національного і міжнародного правосуддя, яка не здатна забезпечити тріумф справедливості, чим мотивує самосуд і самостійні пошуки справедливості.

Найцікавіше те, що вирок виносять ті, хто не був в шкурі підсудного і не вибирав між більшим і меншим злом. Життя таких людей протікає у спокої та стабільності, їх ранок починається з „Nescafe”, а не обстрілів артилерії, а в зону конфлікту зі своїми «аборигенами» вони їздили максимум як любителі екстремального туризму. Дивлячись на всі ці події крізь призму свого світогляду, сформованого в суспільстві, яке багато років не знало війни, їм однозначно легко закликати до припинення насильства, діалогу сторін конфлікту та пошуку компромісу.

Суть проблеми в тому, що люди, які не знають реалій війни, беруться встановлювати мир і визначати, хто був правий, а хто ні.

Якщо хтось хоче припинити насильство, то повинен також бути готовим робити вибір між більшим і меншим злом, будучи готовим визнати свою провину в разі невдачі і понести відповідальність за зроблений вибір.

Якщо ми беремось когось судити за застосування тортур чи військові злочини, то буде також справедливо, якщо перед судом постануть ті, хто подібно до голубих касок у колишній Югославії, мав можливість зупинити зло, але спокійно спостерігав, дотримуючись наказу не втручатись.

Війні немає виправдання, адже кожен в глибині душі хоче спокою і гармонії, проте не варто забувати і про іншу сторону медалі, яка часто відображається у лицемірстві сучасної системи міжнародних відносин, котра ігнорує вину тих, хто мовчки спостерігав, і навіть не спробувавши зупинити зло, цим наклав на себе відповідальність, але за іронією долі виконує роль судді і прокурора над тими, хто через їхню бездіяльність перейшов межу гуманності.

Сотні угод можуть стати лише паперовою фікцією, адже ще жоден договір про припинення вогню на Сході України чи обурення і глибока стурбованість міжнародної спільноти не призвели до того, що її конвенційний гуманізм і проби діалогу з садистами під час зустрічей в Мінську дали реальні результати.

Цвяхи і шурупи, які розлітаються від вибуху саморобної бомби не відділяють цивільних від військових, точно так само, як артилерійський снаряд не вибирає впасти йому на позиції Національної Гвардії чи в квартиру, де мирно і безтурботно вечеряє сім’я.

Конвенційний гуманізм, яким намагається апелювати сучасна система, розбивається об жорстокі реалії війни, яка в великій мірі триває по тій причині, що «ми не ведемо переговорів з терористами» до цих пір залишається модною кіношною фразою, а не стратегією, яка справді могла б завершити АТО за один день.

Владислав Ковальчук

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio