15.08.2018, 21:53
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
20:03 17.07.2016

Залізний трон українського націоналізму

З кожним роком незалежності України і чергових виборів нової влади можна помітити, що будь-які спроби стабілізувати політичну систему і витягти країну з економічної ями рівноцінні ефекту кобри. З самого початку уряд не знав, на який бік йому стати і замість того, щоб розширювати співпрацю з країнами регіону, що пережили такий самий досвід комунізму, він метався між Сходом і Заходом. Навіть після кількох революцій і, здавалось би, системних змін можновладці все більше починали нагадувати козла, котрий стоїть перед двома купами сіна і не знає, яку з них почати їсти першою.

Навіть зараз, коли у ЄС назрівають самостійницькі настрої, грантожери всіх мастей і 90% політичних партій продовжують молитись на безвізовий режим і видавати його за національну ідею України. Коли в ЄС пресують елементарну свободу слова, а ЗМІ покривають злочини іммігрантів, українці далі ведуться на заманухи в стилі скасування мита на авто, вільне пересування і можливість поповнити ряди трудових іммігрантів у Польщі або Чехії. І їх абсолютно не відлякує той факт, що за два роки єдиними досягненнями сьогоднішньої влади є лише підписання капітулянтських угод, стовідсоткове підвищення тарифів і гей-парад.

Після революції в Україні розгорілась кланова війна за престол, в якому як олігархи, так і псевдопатріоти керуються лише хижацькою жадобою наживи та приватними інтересами. Для таких людей влада – це привілей і найменший шлях опору до максимізації прибутків. І як тільки боротьба виграна, кожен наступний переможець перетворюється на безумного короля.

Аналогія з грою престолів очевидна, того, хто в неї грає, чекає смерть або перемога, та чи зможуть українці теж розділити її тріумф?

Щоб не померти, не досягнувши мети, нам, націоналістам, теж доводиться грати в цю гру, і, на жаль, в наших рядах є ті, для кого вищість загального над індивідуальним є чимось віддаленим і незрозумілим. Для когось націоналістична боротьба зводиться до малювання зебри на дорогах і встановлення бруківки, хтось постійно ниє про вливання в систему і зраду. І таких сотні, та вони об’єднанні тим, що всі, як один, забули про те, що влада – це не привілей, а великий тягар.

Класики української націоналістичної думки наголошували, що провідництво вимагає постійної праці і великих зусиль. Вони регулярно доводили це власним прикладом, коли ризикували загриміти в табори за звичайну революційну листівку в кишені. Ненавистю до ворогів та безоглядною боротьбою вони прокладали собі шлях до влади, з кожним днем наближаючись до заповітної мети створення Великої України.

Та часто саме власний народ в цю заповітну мрію просто не вірив і між хлібом і свободою завжди обирав перше. Постійні кухонні розмови про життя в достатку, вишиванковий патріотизм та страх перед боротьбою – все це ознаки світогляду свинопасів, котрі в часи великих потрясінь вбачали лише шкоду своїм приватним інтересам і зі смутком в душі згадували менш агресивного пана, за спалений маєток якого їх жорстоко покарали. Точно так само, як сьогодні всі зі смутком згадують долар по 8 гривень і кращі ціни при Януковичі.

Та не будемо втомлювати себе довгими роздумами і повернемося до Гри Престолів. Читаючи цей роман, варто зауважити символізм Залізного трону. Коли Ейгон Таргарієн завоював шість із семи королівств і їхні армії склали перед ним свої мечі, він наказав викувати з них трон. На Залізному троні традиційно незручно сидіти, сидячий часто ріжеться об мечі, які навіть після трьохсот років після завоювання королівств залишаються гострими. Цим Ейгон Завойовник хотів показати своїм нащадкам, що влада не привілей, а перш за все великий тягар, і король є першою особою, котрий його несе, тому не має права сидіти зручно.

Пасивність і гедонізм призводять до деградації держави та морального загнивання провідної верстви, котру згодом замінить ідейна та пасіонарна революційна сила, а ворожа чи дружня – вже залежить від нас самих.

Владислав Ковальчук

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio