16.08.2018, 15:24
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
13:04 07.06.2016

Звільнення Маріуполя очима учасника операції – бійця з позивним Шухевич

Однією з найуспішніших операцій полку АЗОВ по праву вважається звільнення окупованого Маріуполя від озброєних бойовиків ДНР Ця операція розпочалася на світанку 13 червня 2014 року і продовжувалася приблизно до четвертої години дня. Тоді ще зовсім не освідомленні в питаннях ведення бойових дій юнаки мужньо відстоювали українське місто. З того часу минуло вже півтора роки, але в учасників і досі мурашки по шкірі при згадуванні про цю операції. Сьогодні ми поспілкувалися з колишнім бійцем АЗОВа, а нині заступником начальника Головного управління національної поліції в Київській області Сергієм «Шухевичем» Бондаренко. Далі про цю операцію він розповідатиме сам.

«Перша операція – це було звільнення Маріуполя. Дуже такий цікавий день… Хто вірить в містику, хто не вірить, але це відбулося в п’ятницю 13. Ми виїхали на зачистку Маріуполя. Це перша військова операція, котру провів АЗОВ Наші підрозділи розділили на дві частини. Принцип розділення я не знаю, тому що я не брав участь в плануванні операції, але одна частина залишалась на базі на той час в Бердянську, іншу групу бійців, в котру я входив, відправили на полігон Сказали, що ми в черговий раз їдемо відпрацьовувати штурм барикад, тому, в принципі, ніхто особливо не готувався до якихось бойових дій. Коли ми прибули на полігон нам пояснили, що в найближчий час ми висунемось в аеропорт, звідки вже почнеться операція по звільненню Маріуполя. Нас відвезли в аеропорт, дали відпочити пару годин і на світанку зібрали ті підрозділи, котрі були задіяні в операції. Це там Дніпро 1, АЗОВ Нацгвардія. Перед нами виступили наші командири, була сильна промова Андрія Білецького.

Настрій був такий дуже двоякий, ми дуже довго чекали цього бою, але, оскільки це був перший бій, ти не знаєш, що на тебе очікує. І тому таке відчуття ти ніколи в житті не відчував і, мабуть, вже не відчуєш. Людина боїться завжди невідомого. Причина страху в невідомості. Як людина боїться смерті, із-за чого вона боїться? Із-за того, що це невідомий для неї стан. Відповідно так же і перший бій. Це щось невідоме, мандраж був. Але в цей час дуже доречно, коли там твій командир, лідер виступає з дуже сильної промовою, і ти чіпляєшся за ці слова і ними керуєшся. Це переборює страх, і ти себе опановуєш. Була дана команда, і ми всі озброїлись додатковими боєкомплектами. Хто гранати набрав, хто – додаткові набої. І розійшлись по своїм машинам, повантажились і поїхали. Висунулись вже в межу міста. Я на той час був десятником. Щоб підняти дух хлопців почав заряджати гасла націоналістичні – хлопці підтримали, і хтось затягнув пісні народні українські, козацькі. З нами тоді був швед Майкл. Запам’яталось, що потім, коли ми їхали назад, він спитав: «Це українські козацькі пісні?» Я кажу: «Да». А він каже: «Мене вони дуже сильно вразили». І потім він, наскільки я пам’ятаю, собі їх навантажував, слухав і був, скажімо так, у шоці.

Коли заїжджали в місто, враховуючи те, що це був тільки початок дня, сонце тільки зійшло, ну літо – світало дуже рано, і було дуже порожньо. Я не пов’язую це з тим, що місто було окупованим, але оскільки це ранок – мало людей, мало машин. Ми в’їжджали в це місто колоною, і це, умовно кажучи, постапокаліптична картинка була як з фільмів, що після якоїсь катастрофи порожнє місто. Такий був дисонанс психологічний, в сенсі того, що ти розумієш, що тут зараз будуть вибухи, будуть стріляти… Дуже цікаві відчуття були. Відповідно, коли ми вже прибули на місце, перша група наша висадилась – ми перейшли через дорогу. Периметр навколо місця, де відбувалась операція, оточили нацгвардій ці, щоб не пускати обурену вату, котра прибігла захищати сепарів від карателів. Ми перейшли на інший бік вулиці, а друга група, яка була з нами, тільки злізла з КАМАЗу, і стався одразу вибух. Тобто, впродовж двох хвилин з того місця, де ми перебували, одразу відбувся вибух. Я якраз у той час обернувся і побачив, як хлопців розкидало в різні сторони.

Одразу відчуття було не з приємних. По-перше, враховуючи відсутність нашого досвіду ми не знали, що це там – міномети чи ще щось. Ми не розуміли причину вибуху. Плюс хтось почав кричати, що це міни, ну, міномети. Твій перший бій – а вже тебе мінами криють. Було стрьомно. Але десь впродовж двох-трьох хвилин спочатку така атмосфера була – хлопці всі притихли, прижались, намагались зрозуміти, що відбувається. Пройшло 2-3 хвилини – і хлопці почали опановувати себе, почали рухатись, займати позиції бойові. Відповідно, це все передається один одному. Коли ти бачиш, що ніхто не боїться, а йде тільки вперед, ти сам переймаєшся цим духом і долучаєшся до цього і вже більш впевнено себе почуваєш.

Біля нас виїхала ЗУ-шка і почала працювати по барикадам. Відпрацьовував кулеметник і під прикриттям цього вогню з іншого боку вулиці просувалась група з Черкасом для зачистки вже будівель, приміщень. Працював снайпер, наскільки я знаю, збоку ворога. Чинили опір вони не дуже довго, півгодини десь так. Збройний опір. Ще дуже цікаво, що з іншого боку перпендикулярно працював наш вже потім знаменитий «Пряник», на котрому був встановлений УТЕС, і з нього поливав вогнем Палій з криками: «Ну що, хто хоче в Росію ще?»

Після того, як зачистили будівлі, ми почали підсуватись до основних груп для зачистки. Пригадую ще, був пошкоджений газопровід, постійно шипіло, і ми думали, що в будь-який момент щось може здетонувати. Тому тих, хто намагався підкурити цигарку, ми просили, щоб відходили подалі від нас. Плюс, потім з’ясувалось, що барикади самі були заміновані, але нам пощастило, що під час вогню були перебиті якісь дроти, що не дало здетонувати. Дійсно нам пощастило. Це один з перших щасливих моментів, котрі потім супроводжували АЗОВ в сенсі того, що нам просто тупо щастило, що ми не гинули.

Довго чекали саперів, щоб розмінувати. В цей час ми чуємо, що по раціям розповідають, як ломиться вата, що теж почали в повітря стріляти. В принципі, нас це не дуже хвилювало, тому що перші кроки по звільненню міста вже були зроблені. Ми вже отримали певну і моральну перемогу… Потім нас дьорнули на зачистку ще зайнятої сепарами будівлі колишнього УБОПу. Він знаходився нижче. Ми зайняли периметр. Інша група перед заходом в будівлю закинула пару гранат, зачистила приміщення. І паралельно наш знаменитий снайпер чисто випадково знайшов їхню типографію. Він хотів зайняти позицію, але коли зайшов у двір, то побачив, що в приватному будинку лежать мішки з піском. Ми виламали двері, зайшли і побачили, що там стояли сервери і надрукована продукція по розповсюдженню сепаратизму і т.д.

Закінчили десь в районі 3-4 години дня і потім ми перепочили, попили води, хтось перекусив, і почали збиратись і повертатись на базу. Дуже цікаво, що, коли ми зачистили будівлі, засмутились, що дуже мало знищили ворога. Тобто, всі дуже хотіли побільше покласти ворогів. Але з часом почали підходити до нас бабулькі місцеві і казати, що сепари розбіглись по підвалах. І дійсно, коли почали відчиняти підвали, вони їх пачками діставали. В наколках всі, такі асоціальні елементи. Видно, що вони або на відходнякє після прийому наркотиків, або ще щось. Їх спакували і відправили на СБУ.

Було дуже приємно спостерігати за тим, що, коли ми почали від’їжджати з того місця, де проводили зачистку, почали виходити люди на балкони та вивішувати прапори українські. Ти відразу побачив результат своєї роботи. Ти годину тому готовий був покласти життя, і зараз розумієш, за що ти гинеш. Одразу це побачив – дуже надихає. Проходили якісь хлопці, походу, футбольні ультрас. Вони зняли футболки – у них були патріотичні тату. Теж привітали нас. І на такій позитивній ноті ми повернулись на базу».

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio