30.03.2020, 15:08
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
20:00 02.03.2016

Економія на науці: зрада чи ідіотизм?

У новому держбюджеті України передбачені витрати на науку найменші за всю історію незалежності країни: приблизно 0,172 % передбачуваного ВНП. Це безпрецедентно мала сума. Фактично йдеться про припинення державного фінансування науки в принципі. Те, що виділяється «щось» – це фактично імітація фінансування. Така сума приблизно порівняна з помилкою, яка вважається припустимою при балансуванні бюджету.

Основні аргументи прихильників такої «економії» зазвичай зводяться до двох аргументів: по-перше, на науці припустимо економити у важкі часи, по-друге, вона, мовляв, неефективна. 

Але ж для того, щоб оцінювати ефективність вітчизняної науки, варто врахувати те, що ми є унікальною в світі країною, де в епоху розвитку новітніх технологій кількість науковців падає. За роки незалежності їхня чисельність в Україні зменшилася більш ніж у 4 рази. Дослідників у нас приблизно втричі менше, ніж у країнах ЄС. Тоді як в усіх країнах світу кількість науковців зростає  – це просто неминучий процес в умовах переходу до науковоцентричної економіки. Звісно, науковець – професія творча і, на відміну від робітників, кількість є для неї не настільки вирішальним фактором. Але ж науковці – живі люди, які здатні проводити лише певну кількість досліджень. Вони не автомати і якщо їх мало, то й кількість відповідної продукції зменшиться. Отже, логічно, що принаймні по кількісним показникам вітчизняна наука повинна демонструвати низький результат. Але в тому й справа, що вона примудряється зберігати ефективність.

Помітним показником динаміки розвитку науки є кількість фахових публікацій. Так, в Україні вона зросла в останні роки на 23,7 %. Щоправда, в цілому в світі йдеться про рази, але ж усюди (включно з країнами Африки на південь від Сахари) витрати на науку та кількість науковців зростають. Наприклад, Південна Корея витрачає на науку приблизно в 25 разів більше, а по публікаціях випереджає лише в 10 разів. Тобто наші науковці є в 2-3 рази «пліднішими» за цим показником.

Чи можлива економія на науці в принципі? Адепти сучасної влади стверджують, що всюди в світі науку фінансує переважно не держава. Але всі без винятку (аж ніяк не соціалістичні) розвинені країни виділяють величезні кошти зі свого державного бюджету на наукові дослідження (наприклад, США – 139,7 млрд. дол. (!), Німеччина – 30,3 млрд. дол., Японія – 27,7 млрд. дол., Франція – 19,3 млрд. дол., Південна Корея – 16,4 млрд. дол., Великобританія – 10,8 млрд. дол.). Інша справа, що вартість замовлень на наукові дослідження і розробки з боку недержавного сектору в цих країнах, як правило, ще більша. 

Нормою для країн ЄС є виділення на науку біля 3 % ВНП, а в таких державах,  як Швеція або Ізраїль приблизно 4 % ВНП. Якщо необґрунтовано низькі витрати в абсолютних цифрах можна спробувати списати на економічні проблеми, то у відсотках точно ні. Бідність передбачає меншу кількість фінансів, але не відміну від життєво важливих функцій.

Крім того, чи створені умови для того, щоб приватні інвестори вкладали в науку? Яким чином можна це простимулювати?

Справа в тому, що такі стимули, причому саме за ініціативою вчених, були прописані у прийнятому ще в 1991 р. Законі України «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічну діяльність», але відповідні статті незабаром були вилучені за наполяганням Мінфіну, який боявся зменшення податкових надходжень до бюджету. Потім у законі «Про інноваційну діяльність» були прийняті норми, що стимулюють інноваційні проекти – це теж сприяло би підвищенню попиту на науку. Але пильні фінансисти спочатку двічі просили відстрочити введення їх у дію на рік, а потім просто скасували, приймаючи закон про черговий бюджет. Так що «лобіювання» підтримки науки було й триває, воно не раз навіть увінчувалось успіхом –  до того, що відповідні положення приймалися Верховною Радою України, але ці закони або просто ігнорувалися економічним блоком виконавчої влади, або незабаром ним же скасовувалися.

До того ж не варто забувати, що навіть якщо бізнес почне вкладати в науку, його цікавитимуть саме прикладні проекти, тоді як принципові прориви здійснює саме фундаментальна наука. В неї приватні підприємці вкладають кошти на відносно недовгий строк і під конкретний результат. Але ж саме тому й інвестують в фундаментальну науку держави. Національний розвиток не вимірюється інвестиційним циклом в 5-10 років.

Едуард Юрченко

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio