Глухий кут лівого протесту
Резонанс довкола спроб Системи активізуватися на лівому фланзі політичного спектру України вкотре спонукає звернутися до питання ідеологічних засад протесту й антисистемності в сучасному світі. Виходити тут треба з того, що будь-яка Система прагне, насамперед, маргіналізувати, дискредитувати, придушити протестні середовища і, зрештою (в ідеалі) цілковито виключити саму можливість протесту.
Саме під цим кутом зору варто розглядати всі потуги Системи та її представників «зіграти» на протестному політичному полі. Відтак, намагання владних суб’єктів планомірно відтіснити будь-яку незгоду з наявним станом речей у ліву ідейну нішу, а там – і очолити «незгідних», є необхідним елементом «пацифікації» суспільства.
Зрозуміло, йдеться не лише про донедавню тенденцію до монополізації соціального протесту власне лівими силами. Тотальна «лівизація» соціального спротиву справді донедавна була мейнстрімом, обапільно підтримуваним як самими ліваками, так і системними чинниками – кожними зі своїх міркувань.
Простежується прагнення прив’язати будь-яке неприйняття дійсності, будь-який нонконформізм узагалі до лівого контексту, лівого «порядку денного». На Заході це випливає ще й із того, що значна частина західного політичного класу виросла з «шинелі 1968 року» й, відтак, схильна судити про будь-який протест по собі.
Загалом, останнім часом у суспільній свідомості протест і нонконформізм дедалі більше ототожнюються не лише з цілком певним ідеологічним напрямом, а й із цілком упізнаваним життєвим стилем. Більш показовим тут є навіть не тиражований глобалізмом культ «головного революціонера всіх часів і народів» лівака Че Гевари, а образи на кшталт голлівудського втілення скандальної мексиканської мисткині Фріди Кало – каліки, алкоголічки, бісексуалки і, певна річ, комуністки.
В Україні становище навіть гірше. Адже у нас ототожнення протесту з лівацтвом не може не пов’язуватися з пам’яттю про наслідки панування лівих ідеологій. Це автоматично обмежує соціальну базу такого протестного руху й полегшує його нейтралізацію. В ситуації фактичної війни неприйнятними є й виразні космополітичні, антидержавницькі акценти лівого ідейного багажу.
Отже, самі обставини нині вимагають формування дієвого правопротестного середовища, здатного протиставитися як Системі, так і лівій стихії. Відмінною рисою правого протесту повинна стати рівновіддаленість від просистемного конформізму й деструктивного бунтарства одночасно. Тобто, усвідомлення того очевидного факту, що бути рабом протесту не менш безглуздо й принизливо, ніж рабом Системи.
Зрештою, тільки здатність позбутися справді «дитячих» хвороб лівизни й гіпертрофованої антисистемності дасть змогу українському протестному рухові уникнути вміло розставлених Системою пасток.
Петро Нетяга
Оцініть статтю
