#ЩОЦЕБУЛО: Чого має нас навчити протистояння КНДР і США?
Ось і відгриміла «активна фаза» взаємних погроз та ультиматумів у ході загострення ситуації на корейському півострові.
Коротко про хронологію протистояння.
Ще 14 травня КНДР випробувала балістичну ракету середньої дальності «Хвасон-12», що здатна нести на собі ядерний заряд.
І от, нещодавно, 8 серпня КНДР оголосила про готовність завдати ракетного удару по базі ВПС США на острові Гуам у Тихому океані. Дональд Трамп одразу заявив, що якщо Північна Корея завдасть удару, то США відповість «вогнем і люттю».
А так недавно, 16 серпня Держдеп США заявив, що хотів би вести переговори з КНДР «Коли вони покажуть, що вони серйозно налаштовані, щоб рухатися в бік денуклеаризації.»
Втім, до військового протистояння все ж таки не дійшло. Сторони вирішили зберігати статус-кво, обмінюючись погрозами, та бряцаючи стратегічною зброєю. Очікуваного знищення злого режиму Кіма ми так і не побачили. Чучхе досі панує у північній Кореї, Гуам теж стоїть цілісінький.
Що ж ми можемо винести з цієї ситуації?
Одразу зазначу: КНДР – не найкращий приклад державотворення, її чисельна армія озброєна на рівні 70-х років, а економіка на ладан дихає через ядерні амбіції лідера. Але є одне «але»: через ядерну загрозу навіть світовий гегемон США поводиться обережніше з острівком соціалізму, адже протистояння боєголовок подібне мексиканському протистоянню – у результаті вмирають усі.
Українським державникам є чому повчитися у всіх сторін конфлікту.
На прикладі КНДР бачимо, що навіть недолуге соціалістичне утворення може захищати себе, максимально мобілізувавши внутрішні сили та маючи ядерну зброю. Наші ж посадовці маючи всесвітню підтримку спроможні лише нити про злого агресора.
На прикладі дій США ми бачимо справжній, а не фейковий «мирний план»: «Або агресор припиняє свої дії, або буде знищений».
Максим Зайченко
Оцініть статтю
