21.10.2019, 05:57
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
17:02 12.07.2019

Трагічні події на Волині 1943 року – трагедія чи інструмент політичних маніпуляцій?

Попри всі союзницькі обіцянки та заяви польської влади щодо підтримки України у боротьбі з російським агресором, Польща далі намагається політизувати тему Волині, однобоко трактуючи події 1943 року.

Скажімо так, для Польщі намагання нав'язати українцям почуття вини на зразок того, як це діє в Німеччині по відношенню до Другої світової війни, вже стало негативною тенденцією.

Все це робиться на державному рівні попри численні заклики української влади, духовенства громадських і політичних організацій до двостороннього прощення і взаєморозуміння щодо врегулювання трагічних питань в історії розвитку двосторонніх відносин.

Підтвердженням тому є оприлюднене 4 липня дипломатичним представництвом Польщі в Україні звернення польського Інституту національної пам’яті про розшук свідків і потерпілих від злочинів, які скоїли члени Організації українських націоналістів у 1939-1945 роках на території нинішньої Волинської області.

З огляду на це виникає просте запитання, для чого і чому саме в період збройної агресії та активізації російськими окупаційними військами бойових дій на сході нашої держави, заяв Путіна про спрощення надання українцям російського громадянства, російського реваншизму в нашій державі, що набирає обертів, поляки знову роздирають старі рани, намагаючись нав'язати українцям виключно свою версію історії?

Вочевидь, не маючи змоги вистояти в історичному диспуті з Ізраїлем щодо вимог кількамільйонних компенсацій за втрачену в період Другої світової власність, польський уряд шукає слабшу жертву в постаті воюючої України.

В заяві щодо "пошуку свідків злочинів ОУН УПА найцікавішою є дата, адже офіційно початок вбивств поляків відділами УПА на Волині датується 1943 і 1945 роком. Згідно з польськими даними, одним з найкривавіших епізодів було 11 липня 1943 року, що в сучасній Польщі відоме як кривава неділя.

Якщо початком Волинської різні вважається 1943 рік, тоді справедливим буде запитання, чому польський Інститут Національної Пам'яті веде відлік з 1939 року, коли Українська Повстанська Армія взагалі не існувала?

За логікою польського Інституту Національної Пам'яті, поляків в 1939, 1940 і 1941 році вбивала формація, яка почала своє існування лише 14 жовтня 1942 року.

Польща свідомо ігнорує факти національно-визвольної боротьби УПА намагаючись проштовхнути стереотип про українських повстанців як таких, що могли вбивати лише цивільне населення, й подаючи інформацію не як окремий епізод в діяльності УПА а представляючи події так, ніби вбивства поляків були сенсом існування українського повстанського руху.

Причому дана теза проштовхується не лише у Польщі, але й на міжнародній арені.

Звичайно ж, можна сказати, що УПА не існувала, але існувала УВО і ОУН які займались саботажем і організацією терактів.

Якщо в заяві ІНП Польщі мається на увазі терористична діяльність УВО в Східній Галичині, то, говорячи про тероризм українців, необхідно також говорити про репресії польського уряду проти 5-мільйонної української меншини у Польщі, якій польська влада обіцяла широкі права і культурну автономію.

На практиці лише закривались церкви, просвіти і українські школи, а також були постійні спроби насильницької полонізації українців.

Порушуючи тему тероризму українців, необхідно також говорити про причини, які його породили.

Та й говорячи про УВО, варто пам'ятати, що останньої вже не існувало в 1939 році.

Але в офіційній заяві польського ІНП йдеться саме про Волинь а не про Галичину, що цілком логічно повертає нас до вищезгаданого запитання:

Як УПА могла вбивати поляків на Волині в 1939-1943 роках, якщо початок Волинської різні датується 1943 роком, а Українська Повстанська Армія була створена лише 1942-му ?

Або польський Інститут Національної Пам'яті сам плутається в предметі дискусії, або ж, за логікою керівництва ІНП Польщі, в українських повстанців була машина часу.

Польські політики, окремі історики, а також так звані "кресові" середовища люблять звинувачувати Україну у фальсифікації історії.

Не будемо заперечувати того факту, що тема Волинської різні набагато більше досліджена польськими істориками, тим не менше, на фальсифікаціях ловили якраз польську сторону.

Не так давно, під час відкриття пам'ятника жертвам українських націоналістів у Вроцлаві, польський Інститут Національної Пам'яті використав фото спаленого польськими партизанами українського села Сагринь, представляючи його як польське село, спалене українськими націоналістами.

Сталась помилка, - скаже хтось. Не будемо відкидати такої версії, проте, розмовляючи на такі теми, варто пам'ятати, що одна така помилка може призвести до кризи довіри.

Сьогодні українсько-польські відносини опинились в ситуації, коли українці не хочуть вірити у щирість поляків саме через тих, хто маніпулює емоціями людей і будує на історії політичний капітал.

Важко повірити у щирість намірів, коли спочатку йдеться про дати 1943-1945, які потім різко змінюються на 1939-1947 роки. Так само важко відбудувати віру у щирі наміри сусідів, коли польський політик Павел Кукіз придумує історію про половину сім'ї, яку вирізала УПА на Волині.

Коли же з відкритих джерел випливає, що одного діда Павла Кукіза депортували до Казахстану, а іншого вбили НКВДисти, тоді у відповідь гробова тиша.

І нікого не хвилює факт, що хтось не гребує святою для поляків темою і вписує в свій родовід неіснуючу родину, яку нібито вбила УПА

Ще однією причиною, чому українцям і полякам складно вести діалог, є той факт, що довгий час вбитих і підвішених шиєю на колючому дроті дітей видавали за жертв УПА

Польські історики навіть називали цей метод убивства "карпатським віночком".

Коли виявилося, що насправді дітей вбила божевільна циганка Маріанна Долинська, аж тоді звинувачення спростували. Тим не менш, ані від польського уряду, ані від керівництва ІНП українці не почули жодних вибачень в цій справі.

Вже традиційно, Польща заявила, що необхідно розблокувати процес ексгумації останків загиблих і вести історичний діалог.

Основною рисою діалогу є участь двох сторін і обмін аргументами, а не спроби однієї сторони нав'язати свою точку зору.

Українське МЗС вже дало відповідь на заяву польського ІНП, наголошуючи, що Україна готова до діалогу, але будь-які спроби політизації трагічних сторінок українсько-польської історії є неприпустимими.

У Польщі теж проживає достатньо свідків польських злочинів проти українського цивільного населення, тож піднімаючи палицю за один кінець, польські політики мають бути свідомими того, що вони одночасно піднімають і її другий кінець.


Історія має бути предметом дискусії істориків, політизація історичних подій призводить до того, що шукаючи істину, ми перетворюємо її на голку в копиці сіна.

Чи призведе це нас до вирішення конфлікту пам'яті?

Питання риторичне.

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio