Туреччина і ЄС: конфлікт ідеологій
Досить набрати у GOOGLE два слова — Туреччина і Німеччина — аби зрозуміти, що напруга між цими двома країнами росте. Заголовки найновіших статей та аналітичних матеріалів на цю тему говорять, що у найближчому часі стосунки між ними кращими не стануть: Німеччина викликала посла Туреччини через арешт німецького правозахисника”, Туреччина запідозрила німецькі компанії у підтримці тероризму”, “Глава МЗС Німеччини перериває відпустку через новий скандал із Туреччиною” і так далі.
Набравши слова Туреччина і Євросоюз , отримаємо подібні результати: Туреччина після референдуму: європерспектива під великим питанням”, “Ердоган: ЄС марнує час Туреччини”, “Юнкер: Своїми діями Анкара може остаточно закрити двері до Євросоюзу”, “ЄС заблокував євроінтеграційні виплати для Туреччини”.
Зрештою, було б достатньо поцікавитися станом німецько-турецьких відносин. Адже Берлін і по сьогоднішній день задає тон зовнішньополітичному курсу Євросоюзу.
Можна говорити про декілька вимірів конфлікту між Туреччиною та Євросоюзом. Але в їхньому центрі так чи інакше стоїть конфлікт ідеологій.
Після численних експериментів із вестернізацією Туреччина повертається до витоків. Причому робить це не під маркою ретроградства, а цілком ефективних і привабливих формах. Турки віднаходять своє закорінене в історії “Я”, сміливо дивлячись уперед: розвиваючи науку, посилюючи економічну міць, користуючись усіма засобами, які дає сучасний світ. Для того, аби впровадити таку “неоосманську” модель у життя, Ердоган потребує посилення свого владного становища. Для європейських лібералів неприйнятне не лише друге, але й перше. Тому напруга у відносинах між Брюсселем та Анкарою більш за все буде зростати.
З точки зору українського націоналізму і загальноєвропейської солідарності навряд чи варто захоплюватися сучасною Туреччиною і її лідером. Ердоган неодноразово відверто говорив, що підтримує демографічну експансію турків у європейські країни. Щодо українсько-турецьких відносин, то тут все залежить від геополітичною кон'юнктури. Але позитивну складову самого факту турецького повороту до неоосманського проекту годі заперечити. Ще одна країна показала принципову незгоду з диктатом ліберальної ідеології. А це вселяє надію на ефект доміно у світовому, а відтак і європейському масштабі.
Петро Климчук
Оцініть статтю
