Війна на сході України: що далі?
Збройний конфлікт, що розпочався навесні 2014 року і триває досі, перетворився в найкрупнішу війну на європейському континенті після 1945 року. Варто зазначити, що для модерної України ця війна стала екзаменом на національно-державне виживання і вже зараз може вважатись націєтворчим конфліктом на кшталт визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького для козацької України або Війни за незалежність для США
Війна на Сході України відкрила абсолютно нову добу у військовій справі. Це перший крупний конфлікт принципово нового покоління, що відрізняється від війн 20 сторіччя приблизно так само, як вони відрізнялись від наполеонівських.
Війна 21 сторіччя – це війна, в якій перемагає іррегулярний підхід, що обумовлює її основні риси: руйнація межі між війною та миром (в звичному розумінні цього слова), радикальне зростання ролі добровольчих та партизанських формувань, вирішальне значення психологічного фактору, нечітка межа між цивільним населенням та військом. Безумовно, це не заміняє регулярну армію партизанами чи добровольцями, це змінює її характер.
Досить умовно, війну на Сході України можна поділити на декілька періодів.
Перший – початок весни 2014 року, пролог до самої війни. Протистояння українських самоорганізованих патріотів (наприклад, партизанського загону «Чорний корпус») та сепаратистських угрупувань і агентів російських спецслужб. Характерною рисою цього етапу стала неадекватна млявість офіційних силових структур. Незважаючи на коротку тривалість, цей етап став визначальним, оскільки, завдячуючи опору патріотів, було зірвано спроби агресора повторити «кримський сценарій».
Другий, кінець весни-початок осені 2014, – період максимально інтенсивних бойових дій. Визначальну роль відігравав добровольчий рух, який почав активно змінювати обличчя офіційних вітчизняних силових структур. Характерною рисою цього періоду стала конструктивна інкорпорація добровольчих підрозділів до державних структур.
Третій, який триває з осені 2014 року до нашого часу, носить характер позиційної війни, що переривається систематичною активізацією бойових дій. Характерна ситуація «ні війни – ні миру», яка, тим не менше, забирає не набагато менше життів, ніж під час активних бойових дій. Має тривожну тенденцію до реескалації через агресивні дії ворога, які ми й спостерігаємо сьогодні.
Сьогоднішнє переведення усіх підрозділів країни в повну бойову готовність на адмінкордоні з Кримом та по всій лінії зіткнень на Донбасі, цілком можливо, свідчить про те, що наступний етап війни не за горами. Чим він закінчиться – залежить від волі українського народу та його здатності робити висновки із попередньої історії АТО …
Оцініть статтю
