26.09.2021, 01:04
Світ Україна Війна Новини Азову Відео Заходи ЦК Азов Про Азов ЗМІ про нас Національний корпус Статті
Архів
20:02 29.08.2017

Візантія і Балкани як об'єкт інтересів середньовічного Києва

Стрілка компасу варязьких інтересів була повернена на південь — у напрямку Візантії. Ця стрілка вказала на необхідність прокладення шляху з варяг у греки з подальшим перетворенням цієї транспортної магістралі на самостійного суб'єкта геополітичного життя. І було б дивно, якби ця стрілка не повела нову варязько-слов'янську силу на безпосереднє зіткнення з Візантійською імперією.

Натиск слов'янських племен на Балкани, що неминуче призводив до конфліктів із Візантією, розпочинається з середини І тисячоліття. Один із центрів цього натиску локалізувався в Україні, в межиріччі Дністра та Дніпра. В історіографії цей центр відомий під назвою племінного союзу антів. Скажімо, 583 року анти під проводом Ардагаста здійснюють похід на терени Візантії, доходячи майже до Константинополя, але зазнають поразки під Адріанополем. На момент утворення держави Рюриковичів Балкани уже були колонізованою слов'янами територією, а терени України, вочевидь, вичерпали потенціал, необхідний для здійснення експансії у південно-західному напрямку (та ж могутність антів закінчується досить швидко — з приходом на землі Північного Причорномор'я аварів). Відтак варяги надають нашим землям нового пасіонарного імпульсу і вибудовують нову конфігурацію взаємовідносин між Візантією та простором на північ від Чорного моря.

З середини ІХ ст. розпочинаються морські походи русів проти Візантії. Вони переслідували передусім економічні цілі, ставили собі за мету змусити Константинополь рахуватися з інтересами руського купецтва. Та поступово Рюриковичі вступають у більш складну систему взаємовідносин із Візантією. Ця система, діючи в режимі то війни, то союзництва, включала в себе буферні військово-політичні сили — печенігів, угорців, булгарів Причорномор'я, Болгарське царство. Саме в рамках цієї системи відбувається спроба підкорення Балкан.

Перший похід на терени Болгарського царства, що відбувся наприкінці 60-их років Х ст., Святослав Ігоревич здійснив, будучи в союзі з Візантією. Константинополь хотів покарати болгарського царя Петра через його вихід з-під контролю. Проте дуже швидко Візантія перетворюється з союзника на противника. Амбіції Святослава не дозволяють йому обмежитися роллю інструмента балканської політики Візантії. Він підкорює Болгарію і ставить собі за мету витіснити візантійців з Балкан. Візантії вдається відбити руську експансію на Балкани. Навесні і влітку 971 року руські війська терплять поразки, і Святослав укладає з Візантією мир, обіцяючи не претендувати на Болгарію.

В подальшому Русь і справді відмовилася від претензій на Балкани, а її протистояння з Візантією так і не набуло системного характеру і стратегічного значення. У 988 чи 989 роках відбувається похід Володимира Великого на Херсонес (Корсунь). У 1043 році руські війська здійснюють морський похід проти Візантії. Його причини, ймовірно, крилися в царині престижу і економічних інтересів. Відносини між Руссю та Константинополем на той час погіршилися: зазнав грабунку руський монастир на Афоні Греція , за повідомленням одного з літописців, на ринку у Константинополі був убитий знатний руський купець, проблеми спіткали варязький корпус, що перебував на службі у візантійського імператора (корпусом командував приятель і майбутній зять Ярослава Мудрого — Гаральд Сміливий, що пізніше став норвезьким королем). Посланий Ярославом флот зазнав поразки, проте за три роки з візантійцями був підписаний вигідний для Русі мирний договір (оскільки Константинополь потребував союзника на північ від Чорного моря).

Таким чином, балканські претензії Святослава були всього лиш епізодичним явищем, яке не здобуло належного продовження. Протистояння Русі з Візантією, хоч і відповідало природному напрямку експансії, не переродилося у принципову боротьбу за гегемонію. Водночас балканські кампанії Святослава були дуже важливі тим, що разом із його походами на схід стали індикаторами замкнутості, міцного взаємозв'язку просторів навколо Чорного моря.

Ігор Загребельний
Еее Ардага́стА

Теги
Персона
Андрій Білецький Барак Обама Батя Денис Поліщук Джон Керрі Едуард Юрченко Ігор Олегович Кадиров Клименко Ленін Ляшко Меркель Олег Петренко Олександр Маслак Порошенко Пушилін Путін Савченко Шеремет Станіслав Краснов Стрєлков Владислав Сурков Захарченко
Тематичні
архітектура біженці брати наши менші депутати фемінізм Іду на Ви книги культура метро мусульмани Наука прогрес Річниця звільнення Маріуполя самосуд совок турнір Вибори
АТО
АТО ДНР фронт ЛДНР ЛНР Окупація сепаратизм спецназ Світлодарська дуга тероризм
Геотеги
Нідерланди Австрія Білорусь Британія Данія Фінляндія Франція Француз Голандія Італія Канада Казахстан Молдова Москва Німеччина Париж Польща РФ Росія Швеція Швейцарія США Стамбул Туреччина Україна Європа Євросоюз
Організація
підсумки року Айдар Азов беркут ЦК Азов Джура ІДІЛ КМДА ЛГБТ НАТО ОБСЄ ООН ОПЕК ПАРЭ Північний Корпус Полк АЗОВ СБУ Східний Корпус Табір Азовець Український вибір ЮНЕСКО ЗСУ
Спорт
футбол Сильна Nація
Україна
Авдіївка Бахмут Бердянськ Черкассы Чернігів Чернівці Дніпро Донбас Донецьк Харків Херсон Хортиця Івано Франківськ Київ Київщина Коблево Конотоп Краматорськ Кременчуг Крим Львів Макіївка Мар'янка Маріуполь Мелітополь Миколаїв Одеса Полтава Рівне Широкине Слов'янськ Вінниця Закарпаття Запоріжжя
Загиблі бійці
Амброс Береза Cіф Дюс Ратібор Світляк
ЗМІ
A-Radio