Його звали Чемпіон
«Вову «Чемпіона» я знав ще до початку війни, – згадує колишній боєць АЗОВу а нині голова «Національного Корпусу» Маріуполь Антон Требухов. – Він був фанатом ФК «Зоря» Луганськ , а я – «Металурга» Маріуполь . Наші фанатські рухи постійно їздили один до одного. Коли ми вступили до лав АЗОВу не могли спочатку зрозуміти, звідки якийсь хлопець (це був Чемпіон знає мене та інших із Маріуполя. Через деякий час ми побачились і виявилось, що не один рік були знайомі. Тоді стало зрозуміло, чому Вова знав мене. Це була людина, яка завжди прийде на допомогу і техніці, і побратимам. Чемпіон був дуже щиросердечним.
Бороду смішно голив. Вуса йому більше личили. Багато побратимів говорили про те, що йому не дуже до лиця так. Але він не слухав нікого».
За словами побратимів, Чемпіон був справжнім командиром автовзводу.
«Щойно він прийшов до підрозділу, – продовжує Антон Требухов, – відразу ж почав жити улюбленою справою. У водіїв із ним постійно була спільна тема – і поговорити, і порадитись. Мало в українській армії таких командирів, які настільки любили б свою техніку. Пам’ятаю, що йому дуже подобався Спартан . У ньому Чемпіон і загинув, рятуючи побратимів: до останнього прикривав бійців АЗОВу виконуючи на «Спартані» маневри, щоб відволікти ворога».
Врятувати найулюбленішу бронемашину не встиг – у Спартан Чемпіона влучив постріл ворожого танка. Загинув азовець одразу від несумісних із життям поранень.
Смерть Чемпіона – це ще одна болюча невиліковна рана для всіх побратимів, які обов’язково покарають сотні ворогів за кожного полеглого брата.
ПАМ’ЯТАЄМО!
ПОМСТИМОСЯ!
Оцініть статтю
